Розробила заступник директора з НВР З.А.Шедловська

ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури набувають вирішального значення для економічного і соціального розвитку країни. Освіта ХХІ століття має за стрижень розвиваючу, культуротворчу домінанту, виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, особистості, що вміє мислити критично, опрацьовувати різноманітну інформацію.

Якісна підготовка, конкурентоспроможних робітничих кадрів потребує творчого підходу інженерно-педагогічних кадрів до вибору змісту, форм, методів та засобів навчання, максимального використання досягнень сучасної педагогічної науки, нових педагогічних технологій. Перехід на інноваційний характер навчання передбачає серйозну роботу над створенням науково-обгрунтованої педагогічної системи, що вимагає координації зусиль методиста, педагогів та психолога. Слід зазначити, що лише робота всього педагогічного колективу дасть вагомий кінцевий результат, а не несміливі кроки окремих педагогічних працівників. Саме тому виникає потреба підготовки педагогічного колективу до впровадження інноваційних методик в навчальний процес.

І етап - перехідний від традиційних до інноваційних технологій. На даному етапі методична служба ліцею здійснює анкетування для вивчення мотиваційної сфери діяльності медпрацівників та їх готовності до творчої педагогічної діяльності. Також проводиться діагностування утруднень педпрацівників у методичній діяльності та рівня їх методичної підготовки. Зібрані матеріали аналізуються, педпрацівники обєднуються в динамічні групи: викладачі, що мають високий рівень педагогічної підготовки; викладачі-новатори, які володіють інноваційними технологіями; викладачі, що потребують методичної допомоги; викладачі середньої ланки, які мають достатній рівень професійної підготовки, але ще не реалізували свої творчі здібності.

ІІ етап – підсумковий аналіз діяльності педколективу та отриманих результатів. На даному етапі пропонується самостійне вивчення педколективом інноваційних технологій; проведення методичних семінарів, практикумів, тренінгів; вибір та розробка кожним викладачем своїх методик, презентацій власних проектів, елементів використання розвиваючих технологій. На завершення цієї роботи має відбутися психологічна перебудова мислення педагогів. Педагогічне світобачення якісно змінює мислення педагога, спонукає до створення нових ідей, засобів і методів своєї діяльності, сприяє саморозвитку і самоуправлінню.

Що спонукає до впровадження різнорівневого навчання? Серед широкого спектра різноманітних інноваційних технологій навчання особливе місце посідає методика навчання за рівневим принципом, оскільки рівень початкових знань учнів професійно-технічного закладу надто індивідуальний. А в звязку з впровадженням нових критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів в основу системи навчання був покладений рівневий підхід і технологія рівневої диференціації як сукупність форм і методів навчання, що враховують індивідуальні особливості учня, його потреби та інтереси. Рівнева диференціація навчання є запорукою розвитку дітей з різними здібностями й інтересами.

Рівнева диференціація передбачає таку організацію навчання, за якої учні, навчаючись за однією програмою, мають право і можливість засвоювати її на різних запланованих рівнях, але не нижче рівня обовязкових результатів. Рівнева диференціація в такому розумінні потребує варіювання темпу вивчення матеріалу. диференціювання завдань, визначення характеру і ступеня дозування допомоги учням з боку викладача. Відповідно виникає необхідність поділу учнів на групи, з якими навчальна робота проводиться на різних рівнях вимог і різними методами.

І рівень - засвоєння знань характеризується тим, що учні не мають достатніх знань з різних причин, головна з яких – слабке навчання тобто відсутність вміння вчитися. Для навчання цієї категорії учнів необхідні особливі активні форми і методи навчання, в яких поєднувалися б ігрові моменти, захопленість доступністю засвоювання, заохочування досягнутого, формування впевненості в собі та власних знаннях.

ІІ рівень – учні вирізняються старанністю, бажанням вчитися, але у них відсутні навички самостійної роботи, вміння узагальнювати й осмислювати фрагменти навчального матеріалу. Для них слід використовувати такі активні форми та методи навчання, які складаються з елементів логічного узагальнення, диференціації та інтеграції окремих понять, розвивають абстрактне мислення, розвивають основні компоненти засвоєння навчального матеріалу.

ІІІ рівень – учні легко засвоюють матеріал лише тоді, коли їм це цікаво, коли заняття містить невимушений елемент гри, в якій задіяні всі їхні інтелектуальні можливості. Для них найбільш ефективним і доцільним буде застосування активних форм і методів навчання, раціональне використання яких дозволить їм швидко поповнити свої знання.

ІV рівень – учні можуть самостійно засвоювати пропонований їм матеріал, уміють виділяти запамятовувати й осмислювати його головні моменти. Для них потрібне раціональне дозування обсягу начального матеріалу, робота в напруженому режимі.

Для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно: вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів; визначити критерії обєднання учнів у групи; використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі; систематично й обєктивно аналізувати роботу групи; планувати діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом; відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання. заміняючи їх раціональнішими за даних умов; здійснювати постійний зворотний зв'язок на уроці; вміло використовувати засоби заохочення тощо.

Впровадження різнорівневого навчання передбачає досягнення мети: активізувати пізнавальну активність учнів; створити комфортні умови навчання для кожного учня, незалежно від попередньої підготовки і здібностей учнів; дати змогу учням повірити в свої сили; організувати навчання так, щоб воно було цікавим і під силу кожному учню; показати, що навчання може приносити задоволення при подоланні своїх висот на певному рівні; організувати обєктивне оцінювання знань, вмінь і навичок учнів, яке не залежить від субєктивної думки викладача; повніше враховувати особисту пізнавальну цінність теоретичного матеріалу для кожного учня; створити таку атмосферу, що спонукає учнів обовязково працювати систематично, проявляючи наполегливість та вольові зусилля в оволодінні знаннями та майбутньою професією.

Основні принципи рівневої диференціації: виділення і відкрите предявлення учням результатів навчальних досягнень; рівень вимог має бути вищим за рівень навчальних досягнень; в усіх учнів незалежно від їхніх здібностей і навчальних можливостей повинні бути сформовані опорні знання та вміння; послідовність у просуванні за рівнями навчання; індивідуалізація; відповідність між змістом, контролем та оцінкою; добровільність у виборі рівня навчання.

Позитивні результати рівневої диференціації: зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень; отримання кожним учнем потрібного саме йому змісту навчання; зникнення страху учня перед оцінюванням; збільшення кількості вправ, які потрібно виконати, та забезпечення розвиваючого характеру навчання; відмова від авторитарного навчання; свобода вибору кожним учнем рівня навчальних досягнень; використання різних форм роботи. розвиток комунікабельності, демократичності у спілкуванні, вміння критично мислити, приймати продумані рішення.

Інноваційні технології навчання – шлях до підвищення якості професійної освіти та зацікавленості учнів у навчанні. Вони дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання, формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, сприяють виробленню комунікативних якостей учнів і активізують їх розумову діяльність.