СЄВЄРОДОНЕЦЬКА МІСЬКА РАДА КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА «СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР» Моніторингові дослідження як інструментарій підвищення якості освіти Сєвєродонецьк 2011

Теоретичні засади освітнього моніторингу Презентація для заступників директорів з навчально-виховної роботи Підготовлена за матеріалами педагогічної преси, інтернет-джерел: 1. Буркіна Н.С., Лукіна Т.О. Моніторинг у системі загальноосвітньої підготовки. // Освіта україни. – 22 лютого 2001 р – С Лукіна Т.О., Патрикєєва О.О. Моніторинг якості освіти: теорія і практика. - К.: Локшина О.І. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи. - К.:

ОСВІТНІЙ МОНІТОРИНГ Одне з основних завдань сьогодення - це забезпечення високоякісної освіти на всіх етапах та рівнях. Єдина можливість забезпечити реалізацію цього завдання – це отримання вичерпного знання про стан освіти, тобто отримання повної, об'єктивної, адекватної, точної інформації, яка дозволить на основі оцінювання приймати ефективні управлінські рішення. Організація моніторингового супроводу всіх ланок управління системою освіти покладено в основу багатьох сучасних педагогічних концепцій. Освітній моніторинг можна віднести як до педагогічної, так і до управлінської категорії.

Моніторинг безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Моніторинг будується на чітких підставах для вимірювання та порівняння. Підставою для цього є відповідність певному еталону: стандартові, нормі, вимозі тощо. Моніторинг формується як багаторівнева система повторюваних діагностичних процедур, проведених з використанням кількісних методик, що максимально об'єктивно відслідковує якісні показники досліджуваного обєкту. Таким чином, моніторинг - це спеціальна система збору інформації, прогнозування на підставі обєктивних даних динаміки і основних тенденцій розвитку та розробка науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування даної програми (проекту). Аналіз літератури вказує на те, що найбільші труднощі стосовно здійснення моніторингу в навчальних закладах виникають через недостатнє розуміння ролі управління якістю освітньої діяльності і відсутності розуміння сутності термінів «моніторинг», «діагностика», «дослідження», «контроль» і «оцінювання».

Моніторинг і діагностика Аналіз літератури дозволяє констатувати те, що в освіті поняття «діагностика» вживається в трьох взаємоповязаних значеннях. У першому значенні – це самостійний вид педагогічної діяльності, спрямований на аналітико-інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу. В другому значенні – це механізм, за допомогою якого здійснюється збір інформації. У третьому значенні педагогічна діагностика – це галузь педагогічної науки, основними функціями якої є аналіз і узагальнення діагностичних процесів. Різні автори вбачають взаємозвязок моніторингу і діагностики залежно від напрямку дослідження і ставлять по-різному акценти щодо надання основної ролі і місця вищезгаданим освітнім процесам. Порівнюючи моніторинг і діагностику, можна спостерігати тенденцію діагностичної направленості моніторингу.

Моніторинг і діагностика Науковці виділяють важливий аспект – це розділення моніторингу і діагностики. Моніторинг (як і діагностика) використовує систему понять, у тому числі критерії, показники, норми, та це не зводиться лише до діагностики. Моніторинг відрізняється від діагностики: безперервністю процесу; технологічністю збору даних, що дозволяє отримувати великі масиви первинної інформації (тотальне оцінювання). Для діагностики ці характеристики не є обовязковими. Але для моніторингу вони важливі, тому моніторинг відносять до сучасних високоінтелектуальних технологій управління.

Моніторинг і контроль У синонімічному аспекті поняття «моніторинг» іноді підміняється поняттям «контроль» (значення слова монітор - той, що контролює). Моніторинг і контроль мають багато спільного: -контроль, як і моніторинг, забезпечує зворотний звязок, інформує про стан справ; -обєктами контролю, як і моніторингу, можуть бути і процес, і результат навчальної діяльності; -контроль і моніторинг можна співвідносити за видами, формами і методами: попередній контроль – вхідний моніторинг; поточний контроль – проміжний моніторинг; підсумковий контроль – вихідний моніторинг; тематичний контроль – вибірковий моніторинг; фронтальний контроль – комплексний моніторинг. Вважається, що контроль заклав фундамент для створення моніторингу, який є багатогранним процесом, до складу якого невідємно входить контроль.

Моніторинг та оцінювання Необхідно приділити увагу співвідношенню процесів моніторингу та оцінювання. Моніторинг передбачає систематичне збирання фактів про контекст, вхідні ресурси, процеси і результати в системі освіти. Оцінювання передбачає застосування зібраних даних для того, щоб сформувати оцінне судження про ситуацію. Оцінювання є однією з основних складових моніторингових досліджень в педагогічному процесі.

Функції моніторингу Аналіз педагогічної літератури виявив різноманітність функцій моніторингу, але можна виділити основні: - аналітико-інформаційну; - управлінську; - діагностичну; - прогностичну, - корекційну.

Функції моніторингу 1)Інформаційно-аналітична функція передбачає отримання і аналіз інформації, дає можливість зясувати результативність навчального процесу на основі вивчення особливостей його протікання та чинників, які мають на нього певний вплив, забезпечити зворотний звязок тощо. Одержані дані аналізуються і інтерпретуються. 2)Прогностична функція - моніторинг не лише фіксує поточний стан освітнього процесу на заданому часовому проміжку, але й сприяє прогнозуванню подальших тенденцій його розвитку і внесенню відповідних коректив, що створює передумови удосконалення освіти. 3)Діагностична функція. Діагностика як функція моніторингу виявляється у вигляді перевірки рівня знань і вмінь в порівнянні з попередніми досягненнями, виявлення проблем, чинників, відхилень від певних норм і стандартів. 4)Управлінська функція. Завершальним етапом реалізації моніторингової діяльності є прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення небажаних наслідків для поліпшення якості освіти. 5)Корекційна функція. Ця функція передбачає відстеження під час моніторингових досліджень конкретних прогалин у знаннях тих, кого навчають, виявлення причин, що впливають на якість та рівень засвоєння тими, кого навчають, змісту освіти. Фіксація численних несподіваних результатів навчально-виховної роботи передбачає подальшу організацію відповідної корекційної діяльності.

Функції моніторингу Таким чином, всі функції моніторингу підпорядковуються загальній меті: підвищення ефективності діяльності закладу освіти. Вони спрямовані на забезпечення наукового підходу в управлінні навчально-виховним процесом. Усі вищезазначені функції необхідні, взаємоповязані і складають єдиний цикл. Іноді проведені процедури стають зайвим тягарем для педагогічного колективу, тому що не ясна мета проведених вимірів і немає необхідності в одержуваній інформації. Тому для моніторингу надзвичайного значення набуває функція корисності інформації, що має дві складові: корисності з погляду потреб управління та корисності з погляду споживачів інформації, у першу чергу вчителів.

реалістичним Модель моніторингових досліджень

Можливим є один з трьох варіантів дій: а) нічого не робити; б) коригувати діяльність підлеглих; в) коригувати стандарти діяльності. Перший курс дій сам себе пояснює. Він застосовується у випадках, коли результати реального виконання відповідають стандартам або коли відхилення від стандартів знаходяться в межах допустимого. Якщо відхилення перевищують допустимі межі, тоді здійснюється коригування діяльності підлеглих. При цьому спочатку треба зясувати причини понадмірного відхилення від стандартів. Можлива ситуація, коли відхилення від стандартів зявляються внаслідок нереалістичності самих стандартів. Тобто встановлений стандарт може бути або завищеним, або заниженим. У таких випадках необхідно коригувати самі стандарти, а не діяльність, повязану з їх досягненням. Найбільш складною тут є проблема зниження стандарту, адже це може демотивувати робітників. Разом з тим, коли менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати.

Види моніторингу Можна виділити такі види моніторингу: - динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку того або іншого об'єкта, явища або показника. - конкурентний і порівняльний, коли як підстава для експертизи вибираються результати ідентичного обстеження інших систем або систем вищого рівня. Особливості аналізу даних в порівняльному моніторингу примушують віддавати перевагу кількісним методам при зборі даних і приймати спеціальні заходи для забезпечення коректності порівнянь, оскільки на основі результатів порівняльного моніторингу часто приймаються адміністративні рішення. - комплексний, коли використовується декілька підстав для експертизи.

Розрізняють види моніторингу залежно від його цілей: -інформаційний моніторинг; -діагностичний моніторинг; -базовий моніторинг; -проблемний моніторинг; -прогностичний моніторинг; -управлінський моніторинг. Види моніторингу

1)Проведення інформаційного моніторингу направлено на збір, накопичення, аналіз, структуризацію і інтерпретацію даних по відібраній сукупності показників за умови, що аналіз має констатуючий характер. Проведення інформаційного моніторингу дозволяє здійснювати оптимальне адміністративне втручання на систему освіти на різних рівнях управління і підвищувати ефективність управління якістю освіти. В цьому випадку результати інформаційного моніторингу призначені для вироблення поточних управлінських рішень. Прикладом такого моніторингу є збір інформації з різних джерел з визначеної теми, що дозволяє скорегувати програму розвитку освітньої установи, знайти партнерів по освітній діяльності тощо. 2) Збір даних для діагностичного моніторингу зазвичай проводиться за допомогою педагогічних вимірів, а в якості основного інструментарію можуть використовуватися критеріально-орієнтовані тести, які часто супроводжуються діагностичними тестами для встановлення причин пробілів, наприклад, в засвоєнні навчального матеріалу.

Види моніторингу 3) Базовий моніторинг, що виявляє проблеми та небезпеки до того, як вони будуть усвідомлені на рівні управління. За своєю суттю базовий моніторинг є моніторингом стану системи, дозволяє зібрати про неї інформацію (скласти банк даних) для проведення наступних досліджень, у тому числі й моніторингу іншого виду. Ілюстрацією цього виду є, наприклад, моніторинг готовності шкіл до профільного навчання. 4) Проблемний моніторинг дозволяє досліджувати закономірності процесів, ступінь небезпек, типологію проблем. Мета цього виду моніторингу виявлення і оцінка нових небезпек. 5) Прогностичний моніторинг призначений для виявлення і передбачення позитивних і негативних тенденцій в освіті. 6) Управлінський моніторинг, метою якого є відстеження й оцінка ефективності, наслідків і вторинних ефектів прийнятих рішень.

Таким чином, моніторинг – цілісний управлінський інструмент, до складу якого входять діагностика, дослідження, оцінювання і контроль, які в свою чергу знаходяться у постійному взаємозвязку і проявляються залежно від завдань моніторингу. Освітній моніторинг спрямований на виявлення та регулювання деструктивних впливів зовнішніх і внутрішніх факторів освітньої системи і націлений на досягнення бажаних результатів її розвитку. Кінцевою метою розвитку системи моніторингу є доведення її до комплексного рівня, який дозволяє приймати обґрунтовані стратегічні рішення і прогнозувати нові можливості системи освіти. Висновки