Адвокасі бібліотек: мета, завдання, перспективи розвитку в Україні

АДВОКАСІ У БІБЛІОТЕЧНІЙ СФЕРІ: Посібник для бібліотекарів, користувачів і друзів бібліотек На основі видання Американської бібліотечної асоціації «Адвокасі для бібліотек у складних економічних умовах» Advocating in a Tough Economy: Перекладено з англійської мови та адаптовано до українських реалій відділом структурного розвитку представництва Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX). Наукова редакція В.С. Пашкової.

Правове поле, що забезпечує можливості адвокасі. Відповідно до Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, референдумах, вільно вибирати та бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38). Громадяни України можуть обєднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення своїх інтересів (політичних, економічних, культурних і т.і.). Громадяни мають можливість направляти індивідуальні чи колективні звернення, а також особисто звертатися до органів влади і місцевого самоврядування. Ст. 34 Конституції гарантує право на інформацію – право вільно збирати, зберігати, використовувати чи розповсюджувати інформацію. Таким чином, існує достатньо законних підстав для того, щоб займатися адвокасі. А окремі закони визначають порядок реалізації прав і свобод.

Право на інформацію, окрім Конституції закріплене в Законі України «Про інформацію». Цей закон зобовязує органи державної влади і місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність і прийняті рішення, а також створювати механізми, які забезпечують можливість громадян отримувати таку інформацію. Існують такі механізми інформування: публікація відомостей про діяльність і рішення в офіційних виданнях, розповсюдження інформації через інформагентства (брифінги, прес- конференції, мережеві повідомлення, розсилки новин), розповсюдження інформації під час виступів посадових осіб (в опублікованих стенограмах і зверненнях), донесення інформації до зацікавлених осіб усно чи в письмовій формі. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади і посадові особи зобовязані надавати інформацію про свою діяльність письмово та усно, в тому числі по телефону (ст. 32).

Основні веб-ресурси національного значення: Сайт Президента України Сайт Верховної Ради України Портал Кабінету Міністрів України з посиланнями на сайти міністерств та відомств База всіх законодавчих актів України

Веб-ресурси: Сайти галузевих міністерств Офіційні сайти облдержадміністрацій Сайти органів місцевого самоврядування

Порядок отримання інформації Доступ до відкритої інформації може забезпечуватись шляхом запитів. Запит може бути індивідуальним чи колективним. Він подається у письмовій формі та містить прізвище, імя, по батькові, адресу для направлення відповіді, а також власне опис необхідних відомостей чи документа. Термін надання інформації на ваш запит не повинен перевищувати одного місяця з моменту його подачі. Про відмову у задоволенні запиту вам повинні повідомити протягом 10 днів. У разі відмови у письмовій формі повинні бути вказані дата відмови, вмотивована підстава відмови, а також імя посадової особи, яка направила відмову. У повідомленні про відстрочку надання інформації на ваш запит повинні бути вказані причини, з яких вам не можуть надати відповідь у визначений законом термін, а також термін, коли можна очікувати відповідь. У вас є можливість опротестувати відмову чи повідомлення про відстрочку згідно зі ст. 35 Закону «Про інформацію».

Говоріть з чиновниками їхньою мовою. У вашому запиті на отримання інформації зазначте, що ви робите це відповідно до ст. 32 Закону «Про інформацію» і що ви просите надати відповідь у строки, встановлені ст. 33 цього Закону, тобто не пізніше одного місяця після отримання держустановою запиту. Днем отримання запиту вважається дата, коли ваш лист зареєстрований як вхідна кореспонденція у закладі, до якого ви звертаєтесь. Якщо ви принесли листа особисто, запитайте у секретаря реєстраційний номер, присвоєний вашому запиту, для подальших посилань. Досить часто офіційні відповіді на запити потрібні не так для отримання інформації, як для отримання можливості посилатися на офіційне джерело і використовувати його в кампаніях з адвокасі.

Закон України «Про звернення громадян» (ст. 3) визначає три типи звернень: 1. пропозиції (зауваження), 2.заяви (клопотання, прохання про сприяння чи повідомлення про порушення), 3.скарги (прохання про відновлення порушених прав чи інтересів). Усі звернення повинні бути підписані. Анонімні звернення (без зазначення місця проживання, без підписів, а також ті, з яких неможливо встановити авторство) не розглядаються. Якщо питання, з яких ви звертаєтесь, не відповідають повноваженням і компетенції тієї установи, до якої ви звернулись, звернення пересилається протягом п'яти днів у відповідний заклад чи до посадової особи, в чиїй компетенції знаходиться вирішення вашого питання. Ви можете зробити усне звернення під час особистого прийому у посадової особи. Терміни відповіді, як і у випадку із запитами, – один місяць, якщо питання не вимагає додаткового вивчення. Про потребу додаткового вивчення вам повинні повідомити не пізніше 15 днів від дати реєстрації звернення. У будь-якому випадку, строк розгляду і надання відповіді не повинен перевищувати 45 днів. На відміну від інформаційного запиту, звернення громадян розглядаються безкоштовно. Памятайте, що за порушення законодавства про звернення громадян посадові особи несуть адміністративну і кримінальну відповідальність. Нагляд за дотриманням законодавства здійснює прокуратура.

Ще одна підстава для адвокасі – Указ Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики» від 31 липня 2004 р. 854/2004. Цей Указ доручає Кабінету Міністрів України розробити порядок проведення консультацій з громадськістю, створити громадські ради при центральних і місцевих органах виконавчої влади. Для участі громадян рекомендується заснувати консультативні та дорадчі органи. На виконання цього Указу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову (від 15 жовтня 2004 р. 1378) «Окремі питання забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики», у якій визначено порядок проведення консультацій з громадськістю.

Використовуйте механізм громадської участі для адвокасі. Наприклад, на сайті Міністерства культури і туризму України розміщено проект «Концепції Державної цільової програми інноваційного розвитку української культури на роки» ticle/ ticle/ Документ містить положення, які стосуються як безпосередньо бібліотек, так і роботи, яка може здійснюватися за їх допомогою:

Указом Кабінету Міністрів України «Окремі питання забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики» (від 15 жовтня 2004 р.у 1378) визначено форми консультацій з громадськістю: громадське обговорення (конференція, круглий стіл, збори, зустрічі, теле- і радіодебати, інтервю, гарячі телефонні лінії, інтернет-конференції); вивчення громадської думки (соціологічні дослідження, впровадження спеціальних рубрик у ЗМІ, експрес-аналізи коментарів, відгуків, матеріалів, аналіз та узагальнення пропозицій, висловлених у зверненнях громадян). Майте на увазі всі ці форми донесення вашої думки та використовуйте їх для захисту ваших інтересів.

Бібліотечні закони. Діяльність бібліотек в Україні регулюється Законом України «Про бібліотеки та бібліотечну справу», який введено в дію Постановою Верховної Ради N 33/95-ВР від Цей Закон визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні. Він гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках. У 2000 р.і були прийняті у першому читанні зміни до Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» ( 3077 від ). На сайті Верховної Ради є порівняльна таблиця чинного і пропонованого законів ). Сайт вказує відповідальних за доопрацювання Закону: Комітет з питань культури і духовності, Комітет з питань бюджету, Комітет з питань європейської інтеграції. Це адресати ваших звернень чи запитів. Візьміть участь у розгляді цього нормативного акту. Адже ви – ті, хто безпосередньо працює в бібліотеках, – найкращі експерти з цих питань. Подбайте, щоби були захищені права та інтереси ваших читачів!

Корисна інформація нормативно-правового і регуляторного характеру також міститься на сайті Української бібліотечної асоціації. З міжнародними практиками можна ознайомитись на сайтах Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій (IFLA – International Federation of Library Associations, та Американської бібліотечної асоціації (ALA – American Library Association,

Ключові адвокаційні положення щодо бібліотек У світі, в якому знання є силою, бібліотеки роблять усіх сильнішими. Бібліотеки обєднують людей та ідеї. Уявіть бібліотеку вітальною кімнатою вашої громади. Бібліотеки унікальні. Де ще ви можете мати доступ до практично будь-якої інформації, що міститься на CD, DVD, у мережі Інтернет або на папері? До того ж, де ще надаються індивідуалізовані послуги та допомога у пошуку інформації? Бібліотеки стирають розмежувальну лінію між тими, хто має доступ до інформації, та тими, хто його не має. Це, в першу чергу, стосується найменш забезпечених родин, в яких немає персонального компютера.

Багато бібліотек можуть бути єдиним джерелом безкоштовного доступу до компютера та мережі Інтернет, і це положення особливо актуальне для сільських бібліотек. Бібліотеки не тільки надають доступ до компютера, вони також пропонують послуги професійних бібліотекарів, які допомагають відвідувачам навчитися користуватися мережею Інтернет і швидко знаходити необхідну інформацію. Якщо пошукова система Google пропонує 50,000 варіантів відповіді на запит, бібліотекар може допомогти знайти саме ту єдину відповідь, яка дійсно потрібна користувачу. Бібліотеки гармонізують життя суспільства. Вони пропонують вільний доступ до знання для всіх і надають можливості вдосконалюватися кожному. Бібліотеки і бібліотекарі забезпечують безкоштовний доступ до інформації на рівній основі для людей усіх вікових категорій і соціальних верств – у школах, університетах та інших навчальних закладах, у великих і малих громадах. Бібліотеки доступні скрізь і для кожного.