Правила спілкування директора з колективом співробітників навчального закладу, що дозволяють забезпечити успіх адміністративного управління

Вимоги до культури педагогічного спілкування: виправдовувати довіру держави, суспільства; дотримуватися педагогічної етики; поважати людей; бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації; розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру спілкування.

Правила спілкування директора з колективом співробітників навчального закладу: єдність слова і справи; вимогливість до себе та інших; зібраність у справах, вчинках, словах; чесність, обов'язок, педагогічна і громадська відповідальність; увага, чуйність, терпіння, наполегливість; самоаналіз ефективності педагогічного впливу; самокритичність, вміння виправляти власні помилки; педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.

Розвиток комунікативних здібностей керівника – запорука успіху адміністративного управління соціальної перцепції (розуміння стану людини); мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним станом; ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування); застосування прийомів вербального впливу (тональність, темп, емоційність, виразність, образність); використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести, пантоміміка); вміння "подати" себе в спілкуванні; організації і творчого розвитку спілкування; мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.

Шляхи вдосконалення культури спілкування директора школи: ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури.

1. Відкритість до спілкування – для цього менеджер повинен вміти слухати себе і дотримувати якості відкритості до спілкування. 2. Етика критики і самокритики. 3. Визначення і дотримання часу зустрічі.В понеділок проходить адаптація до наступного тижня, тому цей день кращий для перенесення зустрічі а не для проведення. В пятницю не починати нових справ. 4. Вміле використання влади і типу темпераменту. 5. У виступі підкреслювання позитивних моментів колективу, або працівника після похвали лише слухати критику. 6. Врахування емоційного стану співбесідника і аудиторії.

Як зацікавити людей? Щиро цікавитися іншими людьми (докладаючи зусиль, часу і енергію для завоювання друзів); Посміхайтесь. Існує формула (настрій - ПП); Пам'ятайте, що імя людини самий солодкий і важливий для неї звук; Будьте хорошим слухачем (стимулюйте, заохочуйте інших піклуватись про себе) явний скандаліст і критик помякшується в присутності терпеливого слухача і мовчить в період його гніву.

Як завоювати симпатію людей? Завжди запевняйте своєму співбесіднику значимість його особистості. Давайте іншим те, що хотіли би отримати від інших. Вчіться в кожної людини.

Десять правил вміння слухати: Перестаньте говорити. Допомагайте співрозмовнику відкритися до спілкування. Продемонструйте, що ви готові слухати. Усуньте роздратовуючі моменти, не стукайте по столу, не перекладайте папери, не малюйте. Співпереживайте співрозмовнику. Будьте терпеливі: не економте час, не перебивайте, не крокуйте до дверей. Стримуйте емоційний характер і роздратованість – це надає словам емоційний зміст. Не допускайте спорів і суперечок (перемога в спорі це поразка). Задавайте питання, які стимулюють співрозмовника і свідчать про те, що ви його слухали. Перестаньте говорити. Щоб слухати необхідні обидва вуха: перше сприймає зміст, друге чуттєво відображує його.

Вісім правил дотримування яких дозволяє впливати на людей не викликаючи в них почуття образи: Починайте з похвали і визнання гідності співбесідника. Вказуйте на помилки не прямо, а опосередковано. Спочатку говоріть про власні помилки, а потім критикуйте співбесідника. Задавайте співбесіднику питання замість наказів. Давайте людям можливість спасти свій престиж. Не скупіться на похвалу, виражайте подяку за конкретний успіх. Створюйте людям хорошу репутацію, яку вони будуть намагатися виправдати. Заохочуйте, створюйте враження, що помилка, яку ви хочете бачити виправленою легко виправна.

Досягайте взаєморозуміння, спонукайте людей до бажання працювати краще. Ораторське мистецтво виступаючого забезпечено мовою, яка виконує три функції: субєкту комунікації; риторика (зміст) повідомлень; обєкту комунікації (отримувач). Мова як відбитки пальців свідчить про два фактори: ступінь самоствердження; впевненості в собі.

Критерієм ефективності мови є певні вирази. Так фраза з слів сприймається найкраще, з задовільно, більше 25 слів не сприймається. Змістовне навантаження несуть не тільки слова, але і тональність, гучність, модуляція і темп вимови. Публічний виступ забезпечується такими елементами: пояснення: передбачає чітке пояснення проблеми на базі теорії семантики; розуміння: обґрунтування причинно наслідкових звязків проблеми; інструментальний аспект: передбачає використання теорії соціально психологічних наук, щодо зменшення суперечок і стресів;

Риторика вимагає побудови дослідів з трьох частин: початок (вступ); кульмінація; завершення.

Виступ менеджера будується за допомогою таких правил: риторичні питання на які слухачі мовчки погоджуються; повторення не менше чотирьох раз; градація – це розташування слів в якому кожне наступне речення виразніше більш емоційне ніж попереднє; антитеза(протиставляння окремих слів з різним значенням, що забезпечує менеджеру обєктивне судження, і схиляє слухача на певну точку зору; переконання слухачів (теза, доказ, демонстрація).

У світовій практиці менеджменту є правила, які забороняють певні дії керівників, бо ті порушують етичні або морально-психологічні вимоги до спілкування. Серед них такі : не можна впливати на підлеглих нищівною критикою; не слід шукати винних, краще шукати причини і шляхи подолання недоліків; не можна принижувати гідність людини, треба аналізувати її дії; не можна висувати претензії до працівника у присутності інших, краще висловлювати їх наодинці; не слід боятися хвалити підлеглого, бо успіх окрилює; у разі негативної оцінки мову слід вести лише про результати діяльності працівника, а не про його особистість; не варто обмежувати самостійність і свободу людей, слід довіряти їм і сприяти розвитку у них ініціативи, бажанню генерувати ідеї та ін.

Американськими ученими К. Томасом і Р. Кілменном розроблена методика, яка дає змогу менеджеру обирати стратегію поведінки і спілкування в організації Протистояння (суперництво) – керівник намагається залишити за собою командну роль як щодо підлеглих, так і щодо партнерів, виходячи зі своєї мотивації досягнення успіху і бажання впливати на інших. Це сприяє отриманню високих результатів при виконанні поставленого завдання, але людські взаємини при цьому не будуть теплими. Партнерство – керівник прагне отримати позитивний результат, враховуючи не тільки власні інтереси, а й інтереси інших. Така стратегія є ефективною, бо вона вибудовується на основі поваги до людей. Компроміс – керівник прагне досягти успіху, займаючи середню позицію між протистоянням та партнерством. Однак для виконання поставлених завдань ця стратегія не завжди є результативною. Уникнення – керівник прагне уникнути відповідальності за постановку та реалізацію завдань. Це буває при його недостатній професійній компетентності. Прилаштування – керівник не виявляє ні активності, ні зацікавленості, ні волі, щоб організувати роботу інших людей найкращим чином й отримати позитивні результати.