Як ефективно діяти у критичних ситуаціях 29 грудня 2014 року 29 грудня 2014 року

Порядок денний 1. Характеристика «поганої поведінки», спрямованої на привертання уваги. Причини і переваги поведінки, спрямованої на привертання уваги. 2. Технології педагогічного впливу. 3. Рефлексія. Вправа «Піраміда почуттів».

Не тримайтесь надто старанно за ваші недоліки, посилаючись на недосконалість цього світу. Жан Ренуар Жан Ренуар

У педагогічному напрямі можна виділити три різні підходи: o Перший підхід має умовну назву «Руки геть»; o Другий підхід має назву «Тверда рука»; o Третій підхід за аналогією з двома попередніми можна назвати «Візьмемося за руки».

Перший підхід «Руки геть» Педагоги, які дотримуються цього невтручального підходу, вважають, що учні самі поступово на­вчаться керувати своєю поведінкою, контролювати себе та приймати правильні рішення. Такі вчите­лі, у кращому разі, розяснюють, що сталося, коли все вже сталося. Програму дисципліни, з погляду цього підходу, зведено до навчання навичок спілкування, емпатійного слухання, відображення по­чуттів, керування собою тощо.

Другий підхід «Тверда рука» Педа­гоги, що дотримуються цього підходу, вірять у те, що зовнішній контроль є пріоритетним у виховному процесі. Такі вчителі, класні керівники дуже схожі на начальників: вони вимагають, командують, спрямовують. Їхню програму дисципліни характеризує опанування на­вичок маніпулювання учнями заради їхнього блага. Основні методи впливу погрози і шантаж: « Якщо ти не замовкнеш, то я...», далі називають покарання, зумовлене добрим знанням «слабких місць» кожного учня.

Третій підхід «Візьмемося за руки» Пе­дагоги, які дотримуються цього підходу, вважають, що конкретні вчинки учнів це результат дії обох сил: внутрішніх спонукань і зовнішніх об­ставин. Такі вчителі беруть на себе складну роль ненавязливого лідера, котрий щоразу ініціює учня до необхідності усвідомленого вибору. Вони також залучають учнів до процесу встановлення правил поведінки. Їхню програму дисципліни побудовано на позитивних взаєминах з учнями та підвищенні їхньої самоповаги за допомогою стратегії підтрим­ ки, тобто на гуманістичних засадах.

Отже, щоб грамотно будувати конструктивну взаємодію з порушниками дисципліни, необ­хідно: розпізнати справжню причину порушен­ня дисципліни; розпізнати справжню причину порушен­ня дисципліни; відповідно до неї обрати спосіб, щоб негайно втрутитися в ситуацію та припини­ти пустощі; відповідно до неї обрати спосіб, щоб негайно втрутитися в ситуацію та припини­ти пустощі; розробити стратегію своєї поведінки, яка сприяла б поступовому зниженню кіль­кості таких витівок на майбутнє. розробити стратегію своєї поведінки, яка сприяла б поступовому зниженню кіль­кості таких витівок на майбутнє.

Порушуючи дисципліну, учень усвідомлює, що поводиться неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим порушенням стоїть одна із чотирьох причин: привертання уваги; привертання уваги; влада; влада; помста; помста; уникнення невдачі. уникнення невдачі.

Партнерські відносини з учнями рятують учи­теля від необхідності виправдовуватися згодом. Вони від початку побудовані на двох правилах, які виховують особистість: учень завжди обирає манеру поведінки, а вчи­тель допомагає зробити його вибір усвідомленим; учень завжди обирає манеру поведінки, а вчи­тель допомагає зробити його вибір усвідомленим; свобода вибору це готовність самому від­повідати за його наслідки. свобода вибору це готовність самому від­повідати за його наслідки.

Характеристика «поганої поведінки» 1.Поведінка, спрямована на привертання уваги: активна форма. 2.Поведінка, спрямована на привертання уваги: пасивна форма.

Активна форма Такі учні мають свої хитрощі, які можна на­звати «механізмами привертання уваги» (МПУ): стукання олівцем по столу, розмова із сусідом під час уроку, звертання до вчителя за допомогою навіть тоді, коли всі одержують самостійні завдання. Активні МПУ діють безпрограшно. Такі вчинки відволікають увесь клас. І якщо одразу не відреагувати, можна втратити контроль над ним.

Пасивна форма На відміну від активних, учні з пасивною поведінкою рідко «заводять» клас. Вони не відмовляються виконувати ваші вимо­ги, але роблять усе в такому темпі, який може викликати лише роздратування. Все виконується по­вільно, ледь-ледь. Вони встигають відкрити зошит на той час, коли всі уже виконали вправу. Виникає ситуація, коли треба «із болота тягнути бегемота», хоча ви знаєте, що поза уроками вони і реагують, і діють цілком нормально.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги Причина перша. Як дитина навчається одер­жувати більше уваги від дорослих? Вона плаче і до неї біжать батьки. Вона розбиває вазу і має більше уваги, ніж за цілий день нормальної по­ведінки. «Для того щоб мама і тато були поруч, треба зробити щось таке, що вони робити заборо­няють!», ось що засвоює дитина. Сердита увага краща, ніж ніяка. Цей досвід переноситься й до учнівського колективу.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги Причина друга. Ніхто не навчає дитину, як попросити уваги прийнятними способами, коли вона її потребує. Потреба уваги базова психо­логічна потреба, така ж як їжа і питво, з погляду фізіології. Діти поводяться більш-менш правильно, коли вони фізіологічно не голодні. Такій поведінці їх навчали. А як поводитися у стані психологічно­го голоду, вони змушені вчитися самотужки.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги Причина третя. Чим менше уваги до дитини в сімї, тим більша за її межами ймовірність по­ведінки, спрямованої на привертання уваги. Від­сутність теплих дружніх стосунків із батьками й іншими членами сімї, постійне неконтрольоване «спілкування» з телевізором, самотність це ви­токи майбутніх проблем із поведінкою у дитячому колективі.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги o Причина перша. Сердита увага краща, ніж ніяка. o Причина друга. Ніхто не вчить дитину, як попросити уваги в прийнятній манері, коли вона її потребує. o Причина третя. Чим менше уваги до дитини в сімї, тим більше за її межами ймовірність поведінки, спрямованої на привертання уваги.

Переваги поведінки, спрямованої на привертання уваги Учні, які демонструють поведінку, спрямовану на привертання уваги, показують, що вони хочуть взаємодіяти з учителями, але не знають, як це ро­бити в позитивній манері. Більшість учителів бажають мати справу з такими учнями, ніж з тими, хто демонструє байдужість до такої взаємодії. Якщо про це памятати увесь час, можливо, наші роздратування й обурення згаснуть.

Принципи профілактики: як поводитися, щоб такі порушення поведінки не повторювалися Педагогам потрібно дотримуватися двох голов­них принципів у спробах захиститися від поведін­ки, спрямованої на привертання уваги: надавати більше уваги тим, хто сьогодні по­водиться добре. У разів більше уваги за гарну поведінку, ніж за погану; надавати більше уваги тим, хто сьогодні по­водиться добре. У разів більше уваги за гарну поведінку, ніж за погану; навчати своїх учнів просто і відкрито просити уваги вчителів чи класу, коли вони її конче потребують. навчати своїх учнів просто і відкрито просити уваги вчителів чи класу, коли вони її конче потребують.

Характеристика поведінки Активна поведінка Прийоми: учні роблять те, що відволі­кає увагу вчителя і класу Пасивна поведінка Прийоми: всі необхідні дії виконуються надто повільно Реакція вчителя Почуття: роздратування й обурення. Дії: словесні зауваження, догани, погрози Відповіді учнів на ре­акцію вчителя Тимчасово припиняються пустощі Походження (причи­ни) поведінки 1. Сердита увага краща, ніж ніякої. 2. Ніхто не вчить дитину, як попросити увагу прийнятними способами. увагу прийнятними способами. 3. Дефіцит уваги в сім'ї провокує вимагання уваги за межами в вимагання уваги за межами в іншому соціумі іншому соціумі Перевагиповедінки Учні потребують взаємин із учителем Принципизапо­бігання негативної поведінки 1.Більше уваги надавати хорошій поведінці. поведінці. 1.Навчати учнів просити уваги, коли вона їм дійсно необхідна їм дійсно необхідна

Технології педагогічного впливу Стратегія «Мінімізація уваги». Стратегія «Мінімізація уваги». Стратегія «Робіть несподіванки». Стратегія «Робіть несподіванки». Стратегія «Відволікання учня». Стратегія «Відволікання учня».

Стратегія «Мінімізація уваги» Ігноруйте таку поведінку. Ігноруйте таку поведінку. Контакт очима. Контакт очима. Станьте поруч. Станьте поруч. Доторкніться до учня. Доторкніться до учня. Використовуйте прізвище (імя) учня. Використовуйте прізвище (імя) учня. Надішліть «секретний сигнал». Надішліть «секретний сигнал». Робіть письмові зауваження. Робіть письмові зауваження. Формулюйте «Я-висловлювання». Формулюйте «Я-висловлювання».

Ігноруйте таку поведінку Часто кращий спосіб припинити демонстративну поведінку припинити на неї реагувати. «Немає відповіді» означає, що мети не досягають за допомогою цієї дії. Коли учень поводиться демонстративно, запи­тайте себе подумки: «Що станеться, якщо я зовсім проігнорую його витівку?». Якщо в цьому випад­ку ви переконаєтеся, що нічого екстраординарного не станеться, крім лише того, що його позбавлено вашої уваги, сміливо застосовуйте прийом ігнору­вання. Через кілька спроб учень припинить поводитися таким чином.

Контакт очима «Уважно подивіться на ньо­го, радять досвідчені вчителі. Він знає, що ро­бить. Він знає, що я знаю, що він робить. І він знає, що цей погляд означає «припини». Уважний по­гляд (без осуду) це вся увага, яку він «виручив» за свою витівку. Жодних слів тільки погляд».

Станьте поруч Фізичне наближення ще інструмент, який допомагає мінімізувати пове­дінку, спрямовану на привертання уваги. Під час проведення уроку просто підійдіть і станьте по­руч із порушником. Без контакту очима і без слів. Учень починає розуміти, що робить щось не те, коли вчитель стоїть настільки близько.

Доторкніться до учня Словесне зауваження, до якого учень уже звик, не завжди дає позитивних результатів. Легке торкання може за­спокоїти учня, відволікти від бажання порушува­ти поведінку, привернути увагу, дати позитивний результат.

Використовуйте прізвище, (імя) учня Цей прийом дозволяє одночасно дати мінімум уваги «у винагороду» за демонстративну поведінку та рекомендувати учневі приєднатися до того, про що йдеться у класі. Вчитель робить це, періодично вставляючи прізвище учня в контекст уроку. Це може звучати так: « таким чином, квадрат гіпоте­нузи, Петренко, дорівнює сумі... ». Або « Коли, Вася Іванчук, Президент України підписав Указ про... ».

Надішліть «секретний сигнал» Це може бути якийсь жест або знак, зміст яких відомий учням. Наприклад, учитель може домови­тися із учнем: « Сьогодні ти сам контролюватимеш свою поведінку, але якщо тобі в окремі моменти буде складно втриматися, я подаватиму тобі цей умовний знак. Домовились? ». В більшості цей спо­сіб є дуже дієвим, оскільки вчитель дає зрозуміти учневі, що він знає про його проблеми та підтри­мує його намагання поводитися добре.

Робіть письмові зауваження Якщо ви знаєте, що завтра на вашому уроці буде учень із поведінкою, спрямованою на привертання уваги, заздалегідь підготуйте записки з таким змістом: « Будь ласка, припини роботи те, що ти зараз робиш », « Контролюй свою поведінку !». Про­сто кладіть записку йому на стіл, коли він «розій­шовся». Не треба нічого говорити все написано.

Формулюйте «Я-висловлювання» Це словесне твердження надає у специфічній формі інформацію про порушення поведінки і про те, яке враження воно справляє на вас. Ось, наприклад, « Петренко, коли ти щось шепочеш своєму сусідо­ві під час викладання мною нового навчального матеріалу, я відчуваю сильне роздратування, тому що гублю думку. Будь ласка, припини ».

Стратегія «Робіть несподіванки» Вимкніть світло. Вимкніть світло. Почніть говорити тихим голосом. Почніть говорити тихим голосом. Змініть ваш голос. Змініть ваш голос. Тимчасово припиніть урок. Тимчасово припиніть урок.

Вимкніть світло Це старий випробуваний спосіб, який давно використовують учителі. Коли хтось із учнів чи весь клас стають некерованими, вимкніть світло і зачекайте кілька хви­лин. Немає необхідності у зауваженні, адже вони і самі чудово розуміють, що порушують дисциплі­ну. В цій ситуації мовчання дає більший ефект, ніж голосні слова.

Почніть говорити тихим голосом Відомі ре­зультати соціологічного опитування учнів середніх шкіл. На запитання: «Що вам найбільше не подо­бається у школі?» більшість учнів відповіли: «Учи­телі, що кричать». Учительський крик дуже знижує самоповагу та внутрішню свободу учнів. Коли ми починаємо говорити тихіше, учні починають прислухатися, звертати на нас увагу, а це відволікає їх від не­бажаної поведінки. Коли ми говоримо спокійно, вони теж говорять спокійно.

Змініть ваш голос Використовуйте незвичай­ну манеру говорити, змінюйте тональність голосу, вимовляння окремих слів, наголоси. Цим можна відволікти учнів від небажаної поведінки і змуси­ти їх звернути на себе увагу.

Тимчасово припиніть урок Коли ви перериваєте урок і нічого не робите кіль­ка хвилин, ви надсилаєте учням виразний сигнал про те, що час припинити небажану поведінку. «Нічого не робити» можна, стоячи біля дошки чи присівши до столу. « Повідомте мені, коли буде­те готові продовжувати урок » це все, що вам потрібно сказати. Як правило, в такому випадку швидко поновлюється порушений порядок.

Стратегія «Відволікання учня» Ставте прямі запитання. Ставте прямі запитання. Віддайте пряме розпорядження. Віддайте пряме розпорядження. Змініть діяльність (проведіть гру). Змініть діяльність (проведіть гру).

Ставте прямі запитання У момент, коли учень порушує дисципліну, корисно поставити йому пряме запитання: « Миколо, яке завдання ми щойно виконали ?» або « Олено, що ти думаєш з цього приводу ?». Ця техніка дає хороший резуль­тат у поєднанні із стратегією «мінімізації уваги».

Віддайте пряме розпорядження « Мико­ло, вирівняй столи !», « Олено, віднеси цей зошит до вчительської !». Тільки не дуже часто використовуйте цей при­ йом, тому що дехто може вирішити, що саме така їхня поведінка нагороджується особливими дору­ченнями. Але як одноразовий захід він працює досить непогано.

Змініть діяльність (проведіть гру) Якщо од­разу багато учнів порушують дисципліну, щоб привернути вашу увагу, різко змініть їхню діяльність, відволікаючи від порушення поведінки. Попросіть їх звіль­нити робочі місця для нового завдання, вийняти інші книги, послухати нове завдання тощо. Або використайте гру.

При виборі прийомів здійснення впливу на учня враховуйте три основні фактори: вік учня; вік учня; що може його вразити; що може його вразити; що підійде вам як особистості і як професіоналу. що підійде вам як особистості і як професіоналу.

* техніка вже використовується мною; мною; П техніка, яка мені здається прийнятною для роботи з моїм прийнятною для роботи з моїм класом; класом; ? техніка, яку мені потрібно обміркувати; обміркувати; У цієї техніки я хотів, би повчитися; повчитися; Н техніка, неприйнятна для мене. Індивідуальна робота Індивідуальна робота

42 Дякую за увагу! Бажаю успіхів!