«Наукова комунікація. Наукова школа».

У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє наукова інформація, отримана в результаті наукового пізнання. Наукова комунікація (НК) обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами. Сучасні автори теорії комунікації К. Шеннон та У. Вівер дають таке визначення комунікації: "Це всі дії, коли один розум впливає на інший".

У процесі НК виділяють п'ять основних елементів: 1) комунікант відправник повідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує наукову інформацію та передає її, ним можуть бути як окремі вчені, так і колективи авторів, такі як дослідницькі групи, наукові школи, установи, інститути, регіони чи країни). 2) комунікат повідомлення (фіксована чи нефіксована наукова інформація, закодована певним чином за допомогою символів, знаків, кодів). 3) канал (спосіб передачі наукової інформації). 4) реципієнт отримувач повідомлення (особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її, реагує на неї). 5) зворотний зв'язок реакція реципієнта на отримане наукове повідомлення.

Одним з основних показників значення наукового результату є індекс цитування, який визначає кількість посилань на ту чи іншу статтю, автора, журнал, установу, країну. Чим вищий цей показник, тим авторитетнішим є автор, тим вищий його науковий рейтинг.

Є багато підходів до класифікації наукової комунікації, її поділяють на: 1) пряму (безпосереднє спілкування фахівців, зайнятих у науково-дослідницькому процесі); 2) опосередковану (комунікація між ученими через їхні наукові публікації); 3) вертикальну (між науковим керівником і дисертантом); 4) горизонтальну (пов'язує здобувача з представниками наукової школи) та ін. Найпоширенішим є поділ наукових комунікацій на формальні і неформальні, документні і недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв'язок.

Наукова інформація може передаватися у формі книги, брошури, журналу, дискети та ін. Переваги таких комунікацій:добре збереження наукової інформації;можливість вивчення, багаторазового перечитування інформації;ґрунтовність підготовки;можливість доведення до багатьох реципієнтів;можливість встановлення права інтелектуальної власності. Недоліки документних НК: складність поновлення, об'ємність інформації.

Наукова школа (НІН) неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера.

Науковій школі властива сукупність ознак, які дають змогу ідентифікувати таке творче об'єднання дослідників. Головною ознакою НШ є ефективне засвоєння і дослідження її членами актуальних проблем з висунутих керівником наукових напрямів. Мінімальний цикл, що дає підстави фіксувати існування школи, становлять три покоління дослідників: засновник школи його послідовник учні послідовника.

Серед інших ознак НШ виділяють такі: багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних професійних журналів і збірників); широта проблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів функціонування НШ; збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи; розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілкуванні; об'єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку; постійні комунікаційні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) між учителем та учнями, рядовими членами школи; активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів); офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (число академіків, докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячіві працівників).

Найпоширенішим методом ідентифікації НШ є вивчення потоку кандидатських і докторських дисертацій науковців, які входять до цього неформального колективу. Такий підхід правомірний, оскільки виявляє взаємовідносини "вчитель учень", що є особливо суттєвим для НШ.

Наукові школи є головного неформальною структурою науки, роблять значний внесок у її розвиток. їх представники, як правило, досягають значних наукових результатів.

Виконала: студентка 511(м) групи Грималюк Тетяна