спілкування

Поняття спілкування Спілкування - це не просто дія, а саме взаємодія: воно здійснюється між учасниками, з яких кожен є носієм активності і припускає її у своїх партнерах.

Сутність спілкування: функція і види спілкування Структура спілкування передбачає виділення трьох взаємопов'язаних сторін цього процесу: комунікативної, інтерактивної та персептивної. Комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми. Інтерактивна сторона спілкування полягає в організації взаємодії між індивідами, тобто в обміні не тільки знаннями і ідеями, але й діями. Персептивна сторона спілкування означає процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цьому грунті взаєморозуміння.

Сутність спілкування: функція і види спілкування

Види спілкування Опосередковане спілкування - передбачає повний психологічний контакт - по телефону, через Інтернет, у письмовій формі і т.д. Безпосереднє - спілкування "обличчям до обличчя", при контакті візуальному. Формальне спілкування - ділове, рольове, функціональне. Це спілкування завжди передбачає виконання певної соціальної ролі, наприклад, спілкування за типом "експерт - атестується" Неформальне спілкування - довірче, товариське, інтимне. Діалогічне спілкування - спілкування між двома людьми. Групове - спілкування в групі людей Масове спілкування - це вид спілкування, яке спрямоване не на конкретну людину, а на масу людей.

Засоби спілкування Вербальне спілкування - здійснюється за допомогою слів. Невербальне спілкування - засобом передачі інформації є несловесні знаки (пози, жести, міміка, інтонації, погляди, просторове розташування тощо).

Комунікація (від лат. communicatio єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis спільний) це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації. Вивчення спілкування можна поділити поміж такими дисциплінами: Теорія інформаціі; Теорія комунікації; Біосеміотика.

Поняття "спілкування" вживається в психологічній літературі в різних значеннях: - як обмін думками, почуттями, переживаннями, - як один з видів діяльності, - як взаємодія, стосунки між суб'єктами, що мають діалогічний характер тощо - іноді уособлює зміст діяльності (робота вчителя, бесіда друзів), - може супроводжувати діяльність (граючись, діти спілкуються між собою).

Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб'єктів спілкування - окремих людей; особистісно-групове- спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове - спілкування груп людей. Безпосереднє спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей. Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин. При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час конфліктного-наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах. Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене - відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.

Спілкування – це те, що наповнює щоденне життя кожного. Під час комунікації обмінюємось думками, знаннями, емоціями. Однак, на жаль, не завжди залишаємось задоволеними після розмов. У чому ж справа? А може в тому, що існує декілька нехитрих правил, які забезпечуть якість наших бесід?

Правило перше: відкритість. Звісно, усі ми фільтруємо специфіку розмов: із шефом на роботі, із співробітниками банку, із друзями, у сімї тощо говоримо по-різному. Але кожна із цих розмов потребує від нас відкритості, тобто готовності зустрітись з іншим. Набір шаблонових фраз-відмовок про погоду і т.д. ніколи не змотивують спірозмовника до якісної розмови. Навпаки, щирість, вміння виразити свою готовність до прийняття іншого – це вже підвалина успішного спілкування. Правило друге: діалог! Так, ми всі невиправні егоїсти. Але для розмови завжди потрібен хтось ще, окрім мене, прекрасного. Довгі, детально-виснажливі розмови про себе – це не комунікація. Варто навчитись бачити, чи цікаво співрозмовнику тебе слухати, а чи ні. Зрештою, щоб виговоритись, можна просто посидіти перед дзеркалом. Правило третє: слухай іншого. Мабуть, кожному з нас доводилось побувати у ситуації, коли я говорю – стіни слухають. Це ж образливо, правда? Якщо йдеться про якість спілкування, то слухати співбесідника – основоположне завдання. Бо який же тоді сенс? Правило четверте: памятай про добрий тон. Ще змалечку всі ми вчимось, що перебивати – не надто культурно. Однак з віком все менше про це згадуємо. Добрі манери ніхто не відміняв. І вони, насамперед, – це вияв самоповаги.

Правило пяте: не говори для годиться або тому, що треба. Всі ми чудово знаємо, що нічого й нікому не мусимо. Більше того, у спілкуванні, бо воно – вияв внутрішнього бажання кожного. Не варто вести розмову для годиться. Бесіди мають приносити задоволення, а не втомлювати. Правило шосте: будь відвертим. Уміти назвати біле білим, а чорне – чорним, не загортаючи все у папірці, – це не нахабство і не вроджена властивість характеру, це насправді – результат праці над собою. висловлена тут і зараз обєктивна критика може й не прибільшить друзів, зате може і справді змінити чиєсь життя. Правило сьоме: готуйся до важливих розмов і до буденних також. І тут не йдеться про детальний розписаний план розмови, а про саморозвиток. Читай, будь активним, монітор щось цікаве, займайся улюбленою справою – і з тобою буде про що поговорити. Правило восьме: усміхайся. Це за замовчуванням. Усмішка здатна налагодити комунікаційні потоки навіть тоді, коли слова безсилі. Правило девяте: жестикулюй. Постава тіла, вміння підсилювати сказане жестами – це мистецтво, до якого варто прагнути. Так розмова стає жвавішою та живішою. Правило десяте: не піддавайся емоціям. Нерідко розмови мають підвищений тон звучання. В таких випадках слід пригадати, що той, хто володіє собою, – володіє світом. Бо слово – не горобець… Спробуй застосувати ці поради уже сьогоді і результат не забариться!

Головним засобом спілкування в людській спільноті є мовлення. Однак поряд з ним широко використовуються й немовні (невербальні) засоби (міміка, пантоміміка, жести та ін.). Останні є другорядними і використовуються як допоміжні до мовних засобів. Мовленнєве спілкування дає можливість отримувати різнобічну й узагальнену інформацію про зовнішній світ, про суб'єктивні стани індивіда, його думки, почуття, бажання, мрії та ідеали. Більшість дослідників розділяють думку про те, що словесний канал використовується для передачі інформації, на той час як невербальний застосовується для "обговорення" міжособистісних стосунків, а в деяких випадках використовується замість словесних повідомлень. Вивчаючи процес спілкування, соціальний психолог Г. Андрєєва визначила три провідні його сторони (функції):

Комунікативна - функція обміну інформацією між суб'єктами спілкування. Останні виступають як комунікатор Альберт Майербіан встановив, що передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (лише слів) на 7 %, за рахунок звукових засобів (тон голосу, інтонація тощо) на 38% і за рахунок невербальних засобів на 55 % (той, що передає інформацію) та реципієнт (той, хто отримує інформацію), періодично обмінюючись ролями. Перцептивна функція спілкування розгортається як сприймання співрозмовника із подальшим формуванням першого враження чи ставлення до співрозмовника. У формуванні першого враження можливі вияви типових перцептивних бар'єрів (стосовно нашого особистого досвіду) Інтерактивна функція спілкування проявляється через обмін діями, речами впродовж взаємодії. Успішність її реалізації суттєво визначається тими завданнями, які поставили суб'єкти спілкування щодо нього, та узгодженістю цих завдань.

Формальне спілкування - спілкування, обумовлене соціальними функціями, регламентоване за змістом та формою. Людині властиве прагнення до неформального спілкування, до розкриття внутрішнього складу своєї особистості. Неформальне спілкування - спілкування, яке насичене суб'єктивним особистісним сенсом, обумовлене тими особистісними стосунками, які були встановлені між партнерами Здатність встановлювати неформальне спілкування залежить від: - рис особистості (спрямованість на спілкування, довіра тощо); - володіння "технікою" спілкування (встановлення контакту, уміння бачити і розуміти іншого) тощо. В процесі спілкування часто виникають міжособистісні конфлікти.

Конфлікт - сутичка протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Підґрунтям для кризи можуть бути розбіжності в галузі моральних цінностей, особистих інтересів, бажань, прагнень, цілей. Конфлікти можуть виникати в зв'язку з порушенням правил і норм взаємодії між людьми, а також нечесна, несправедли. Соціологи вважають, що кожна хвилина конфлікту дорівнює 20 хвилинам наступних переживань. А у людей з поганим настроєм результативність розумової праці знижується на % на, нетактовна поведінка однієї особистості по відношенню до іншої. Міжособистісний конфлікт має не лише негативне, але й позитивне значення в процесі спілкування між людьми. Негативну роль відіграє так званий тупиковий конфлікт, в основі якого лежать непримиренні протиріччя, які виникли між особистостями в результаті образливих дій одного з партнерів по спілкуванню. Позитивну роль відіграє конфлікт в зв'язку з тим, що є сигналом неблагополуччя в міжособистісних відносинах, які слід змінити, вирішуючи конфліктну ситуацію в інтересах всіх людей, які до нього залучені. Крім того, ситуативний конфлікт відіграє роль стимулятора розвитку процесу спілкування, оскільки привносить пожвавлення в процес спілкування. На конфліктні ситуації люди здатні реагувати по-різному, обираючи ту чи іншу стратегію поведінки в конфлікті.

Тестові питання 1)Що таке спілкування? Настя Шайнюк 2)Що таке міміка? Дубенська Софія 3)Які є види спілкування? Троцевич Давид 4)Назвіть засоби спілкування? Яцків Софія 5)Пантоміміка- це… Лотоцький Саша 6)Які паралінгвістичні явища ти можеш назвати? Гошко Іван

кінець