Профілактика явищ самоушкоджень серед учнів. Скиба А.Ю.

Очі – дзеркало душі. Діти – дзеркало батьків. Підлітки – дзеркало суспільства.

Статистика Україна займає одне з провідних місць у світі за кількістю самогубств на 100 тис. осіб припадає 22 самогубства, більшість з яких вчинили підлітки у віці до 14 років проблема дитячого суїциду актуалізується приблизно з девяти років.

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально- психологічних досліджень: 27,2% дітей віком років іноді втрачають бажання жити; 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ; 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини; 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Суїцид (з лат. "себе вбивати"), тобто самогубство - усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті. Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, воно включає усі прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і являє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Мозковий штурм «Які мотиви ведуть підлітка до суїциду?»

шкільні проблеми; втрата близької, коханої людини; ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність; переживання, образи; самотність, відчуженість; неможливість бути зрозумілим, почутим; почуття провини, сорому, невдоволення собою; страх покарання, тортури; почуття помсти, протесту, загрози; бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття; | втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації. Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

Міфи та факти про суїцид. Міф: Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження. Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство - у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. При цьому дані сигнали часто виступають як крик про допомогу.

Міф: Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснить. Факт: Більшість людей, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають знати кому-небудь про свої наміри. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю у житті цієї людини.

Міф: Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента. Факт: Суїцидальні форми поведінки або "демонстративні" дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги у розв'язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.

Міф: Самогубець впевнено бажає померти. Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту настання смерті. Вони залишаються відкритими для допомоги з боку інших, навіть якщо вона нав'язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.

Міф: Ті, хто покінчує із собою, психічно хворі. Факт: Дійсно, наявність психічного захворювання є фактором високого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїцидентів не страждають ніякими психічними захворюваннями. Для них суїцидна ситуація тимчасова, з якої вони не вбачають іншого виходу, але такий завжди можна знайти.

Міф: Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить. Факт: Хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, звичайно не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, які раніше скоїли суїцидальні спроби у 40 разів вище, ніж в іншої частини населення.

Міф: Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали. Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид - складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, ПРИЙНЯТТЯ ЦЬОГО ВСЕРЙОЗ, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою. Адже багато людей гинуть внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка.

Міф: Якщо людина має схильність до самогубства, то вона залишиться в неї назавжди. Факт: Більшість суїцидальних кризових станів є минущими і усуваються при відповідній допомозі. Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби. Після отримання професійної допомоги людина частіше за все здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.

Міф: Самогубство - явище, що успадковується. Факт: Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, яку важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.

Міф: Якщо не залишена записка, то не можна вважати самогубством те, що трапилося. Факт: Лише четверта частина з усіх осіб, що скоїли самогубство, залишають записки.

Причини суїциду – комплекс життєвих криз, які переживає людина. Основні причини суїцидів серед підлітків (О.Личко): утрата коханої людини; стан перевтоми; приниження почуття власної гідності; руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків; ототожнення себе з людиною, яка скоїла самогубство; різні форми страху, гніву та суму з різних приводів.

Типи суїцидальної поведінки: Демонстративна суїцидальна поведінка (місце здійснення вказує на адресата) Афективна суїцидальна поведінка Істинна суїцидальна поведінка

Особливості суїцидальної поведінки в підлітковому віці Недостатньо адекватна оцінка наслідків суїцидальних дій. Несерйозність і незначність мотивів. Вплив соціального середовища. Взаємозв'язок суїцидальних спроб з іншими видами девіантної поведінки.

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази: фаза обдумування фаза амбівалентності фаза суїцидальної спроби Більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1 -2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Показники ризику самоушкоджень Поведінкові ознаки будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей; схильність до необачних і нерозсудливих вчинків; відвідування лікаря без очевидної необхідності; придбання засобів скоєння суїциду; підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до відходу; нехтування зовнішнім виглядом. роздає іншим речі, які мали велике особисте значення для нього; мириться з давніми ворогами; виявляє порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи; уникає спілкування з однокласниками; пропускає шкільні заняття, не виконує домашні завдання; проявляє роздратованість, стає похмурим, знаходиться в пригніченому стані; нудьгує в ситуаціях, які раніше його захоплювали або цікавил зловживає психоактивними речовинами, алкоголем, «зависає» в інтернеті; займається придбанням засобів для здійснення суїциду;

Словесні ознаки запевнення у безпорадності і залежності від інших, наполягання на відсутності сенсу життя : "Життя нічого не варте"; прощання; розмови або жарти щодо бажання померти; повідомлення про конкретний план суїциду : прямо говорити про смерть: "Я збираюся накласти на себе руки", "Я не можу так далі жити", непрямо натякати на свій намір: "Я більше не буду ні для кого проблемою", "Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися", "Вам буде краще без мене" ; повільна, маловиразна мова; висловлювання самозвинувачень. Емоційні прояви амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів; безпорадність, безнадійність; переживання горя; ознаки депресії; почуття провини або відчуття невдачі, поразки; надмірні побоювання або страхи; почуття власноїмалозначущості; неуважність, розгубленість. "тунельне бачення" - нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, окрім суїциду; невластива агресія або ненависть до себе: гнів, ворожість.

Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду: сумний настрій; втрата властивої дітям енергії; зовнішні прояви журби; порушення сну; соматичні скарги; зміна апетиту або ваги; погіршення успішності навчання; зниження інтересу до навчання; страх невдачі; почуття неповноцінності; самообман - негативна самооцінка; почуття "заслуженого" відторгнення; помітне зниження настрою при найменших невдачах; надмірна самокритичність; зниження рівня соціалізації; агресивна поведінка.

Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою: сумний настрій; почуття нудьги; почуття втоми; порушення сну; соматичні скарги; непосидючість, неспокійність; фіксація уваги на дрібницях; надмірна емоційність; замкненість, скупість; розпорошена увага; агресивна поведінка; неслухняність; схильність до бунту; зловживання алкоголем або наркотиками; погана успішність навчання; прогули у навчальних закладах.

Фактори ризику суїциду: висока конфліктність спілкування; ізоляція підлітка у класі чи групі; несприятливе сімейне оточення; спадковий фактор; неадекватна самооцінка; конфлікт, психотравмуюча ситуація; різка зміна у поведінці; асоціальний спосіб життя; егоцентризм; втрата членів сім'ї, погані стосунки.

Риси особистості, які можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою: нестабільність настрою або його надмірна мінливість; агресивна поведінка, злостивість; антисоціальна поведінка; схильність до демонстративної поведінки; високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику; дратівливість; ригідність мислення; погана здатність до подолання проблем і труднощів (в навчальному закладі, серед однолітків); нездатність до реальної оцінки дійсності; тенденція "жити у світі ілюзій та фантазій"; легко виникаюче почуття розчарування; надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах; ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживанняминікчемності; надмірна самовпевненість; почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстратив¬ної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих; проблеми з визначенням сексуальної орієнтації; -складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.

Захисні антисуїцидальні фактори. Культуральні й соціодемографічні фактори: участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо); добрі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі; хороші стосунки з вчителями та іншими дорослими; підтримка з боку близьких людей.

Захисні фактори сім'ї: розвинуті навички спілкування у сім'ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім'ї; підтримка підлітків та юнаків і дівчат з боку сім'ї.

Особистісні захисні фактори у підлітків та юнаків: добрі навички спілкування, уміння спілкуватися з однолітками і дорослими; впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей; уміння шукати і звертатися за допомогою при виникненні труднощів, приміром, у школі; прагнення радитися з дорослими при прийнятті важливих рішень; відкритість до думок і досвіду інших людей; відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання.

Якщо помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити ситуацію: 1. Уважно вислухайте підлітка. У стані душевної кризи будь-якого з нас, перш за все, необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть всі зусилля, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами. 2. Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він чи вона вже мають конкретний план самогубства, ситуація гостріша, ніж якщо ці плани розпливчасті і невизначені. 3. Оцініть глибину емоційного кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, що перебуває у стані депресії, раптом починає бурхливу, невтомну діяльність. Така поведінка також може служити підставою для тривоги. 4. Уважно поставтеся до всіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волю почуттям, приховуючи свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.

5. Не бійтеся прямо запитати, чи не думають він вона про самогубство. Досвід показує, що таке питання рідко приносить шкоду. Часто підліток буває радий можливості відкрито висловити свої проблеми. Наступні питання та зауваження допоможуть завести розмову про самогубство і визначити ступінь ризику в даній ситуації: -Схоже, у тебе щось сталося. Що тебе мучить? (Так можна зав'язати розмову про проблеми підлітка.) -Ти думав коли-небудь про самогубство? -Яким чином ти збираєшся це зробити? (Це питання допоможе визначити ступінь ризику: чим більш докладно розроблений план, тим вище ймовірність його здійснення).