При організації спілкування перед педагогом постають цілі: формування компетентностей спільної діяльності, створення позитивної мотивації сприйняття й розуміння оточуючих людей, забезпечення сприятливої атмосфери навчання, розвитку й виховання.

б) соціальну спорідненість - бажання перебувати серед інших людей; в) альтруїстичні тенденції - бажання приносити радість людям, з якими доводиться спілкуватися. а) комунікабельність - здатність відчувати задоволення від процесу комунікації, володіння комунікативними вміннями й навичками;

Уміння спілкуватися має яскраво виражену емоційну природу, основою якої є комунікативні елювії (бажання ділитися думками, почуття симпатії, повага до учасників спілкування, прихильність тощо) та альтруїстичні (бажання приносити радість і співпереживати тим, з ким людина взаємодіє)

Педагогічне спілкування – професійне спілкування вчителя з учнем, яке має ряд функцій і спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату в системі учитель – учень і учень – учень.

Функції педагогічного спілкування

1.Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап) 2. «Комунікативна атака» 3. Керування спілкуванням 4. Аналіз спілкування У цей час окреслюються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Завоювання ініціативи, встановлення емоційного і ділового контакту. Свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети. Порівняння мети, засобів з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування (етап самокоригування).

Залежно від типу (субєкт-субєктне, субєкт-обєктне) спілкування вчителя може бути функціонально-рольовим або особистісно-орієнтованим. Функціонально-рольове спілкування є суто діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольових позицій. Особисті мотиви, ставлення педагога й учня не враховуються й не виявляються. Головна мета його полягає у забезпеченні виконання певних дій. Особистісно-орієнтоване спілкування є складною психологічною взаємодією, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. Головна його мета спрямована не так на виконання завдань, як на розвиток особистості учнів.

Професія педагога належить до соціономічних видів праці, де спілкування, що супроводжує трудову діяльність, перетворюється на професійно значущий чинник.

Стиль педагогічного спілкування це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їх батьками, колегами по роботі.

особливості комунікативних можливостей учителя; особливості комунікативних можливостей учителя; характер взаємовідносин педагога і вихованців, що склався; характер взаємовідносин педагога і вихованців, що склався; творча індивідуальність педагога; творча індивідуальність педагога; особливості учнівського колективу. особливості учнівського колективу.

Стиль педагогічного спілкування залежить він від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. До особистісних якостей належать ставлення вчителя до дітей (активно- позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.

За активно-позитивного ставлення педагог виявляє ділову реакцію на діяльність учнів, допомагає їм, відчуває потребу у неформальному спілкуванні. Вимогливість, поєднана із зацікавленістю в учнях, викликає взаємодовіру, розкутість, комунікабельність. Пасивно-позитивне ставлення фокусує увагу вчителя на вимогливості та суто ділових стосунках. Таке спілкування характеризується сухим, офіційним тоном, браком емоційності, що збіднює спілкування і гальмує творчий розвиток вихованців. Негативне ставлення, що залежить від перепаду настрою вчителя, породжує в дітей недовіру, замкненість, нерідко лицемірство, брутальність тощо. Викликаючи негативне ставлення до себе, такий учитель працює і проти предмета, який викладає, і проти школи, і суспільства загалом.

1. Авторитарний 2. Ліберальний (поблажливий, анархічний) 3. Демократичний стиль. За такого стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи лише з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і субєктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату й опіки, і у випадку протидії школярів владному тиску вчителя, веде до конфронтації. Такий стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальність. Формально виконуючи свої обовязки, учитель, що застосовує подібний стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. За такого стилю спілкування вчитель орієнтований на розвиток активності учнів, залучення кожного до розвязання спільних завдань. Основу керування в даному випадку складає опора на ініціативу класу. Демократичний стиль найбільш сприятливий спосіб організації реального співробітництва педагога і школярів.

Ініціативний в організації спілкування, індивідуалізує свої контакти з вихованцями, його настанова змінюється відповідно до досвіду. Він знає, чого хоче, і розуміє, що в його поведінці сприяє досягненню мети. Ініціативний в організації спілкування, індивідуалізує свої контакти з вихованцями, його настанова змінюється відповідно до досвіду. Він знає, чого хоче, і розуміє, що в його поведінці сприяє досягненню мети. Гнучкий у своїх настановах, але внутрішньо слабкий. Не він особисто, а вихованці диктують характер його спілкування з класом. У нього розпливчасті цілі та відкрито пристосувальна поведінка. Схильний до гіпертрофованих оцінок своїх учнів і вибудовування нереальних моделей спілкування. На його думку, коли учень активніший від інших він бунтар і хуліган, а коли пасивніший ледар і нероба.

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. 2. Спілкування на основі товариської прихильності. 3. Спілкування-дистанція. 4. Спілкування-залякування. 5. Спілкування-загравання.

Багато студентів утилітарно-учнівськи підходять до оволодіння способами педагогічного спілкування. Вони свідомо чи несвідомо копіюють стилі спілкування найближчого соціального оточення, охоче запозичують запропоновані їм стереотипи педагогічних дій, не маючи достатньо знань про своє "Я" і не зіставляючи свої індивідуальні якості і можливості із змістом і формами власної комунікативної поведінки.

педагогічний вплив стає адекватним особистості педагога, процес спілкування з аудиторією стає приємним; суттєво полегшується процедура налагодження взаємовідносин з учнями; підвищується ефективність передачі інформації.

Володіння технологією спілкування допомагає педагогу організувати правильну поведінку у конкретній ситуації. Неправильний педагогічний вплив або неправильна форма спілкування, вибрана для взаємодії, тобто технологічна непідготовленість до спілкування, може привести до конфлікту між учителем і учнем.

нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів. нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів. намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його особистості («роззява», «дурень», «нахаба»); оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його особистості («роззява», «дурень», «нахаба»); субєктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня, недостатня інформованість про його мотиви; субєктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня, недостатня інформованість про його мотиви; намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не завадить; намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не завадить; невміння спрогнозувати наслідки необєктивного оцінювання вчинків дітей; невміння спрогнозувати наслідки необєктивного оцінювання вчинків дітей; нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість, нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін; нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість, нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін; брак педагогічних здібностей; брак педагогічних здібностей; незадовільна організація роботи у педагогічному колективі; незадовільна організація роботи у педагогічному колективі; застосування покарання без урахування позиції учнів. застосування покарання без урахування позиції учнів.

Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння, коли ще немає відкритого протистояння, наявні лише невдоволення, нестриманість учнів. Але це не можна обходити увагою, бо нерідко учні трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо вчитель не усвідомить цього і вчасно не внесе коректив у ситуацію, вона може набути деструктивного характеру. Належно продумані, делікатні превентивні дії знімають напругу, відкривають простір для позитивних емоцій. Часто ефективним буває компроміс, взаємний аналіз ситуації. НаростанняРеалізаціяЗгасання

Для ефективного подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює пять стилів поведінки в конфліктній ситуації. 1.Конкуренція або суперництво. 2.Уникнення. 3.Пристосування. 4.Співробітництво. 5.Компроміс.

Ефективна професійна діяльність учителя ґрунтується на вмілому педагогічному спілкуванні. Воно є умовою оптимізації навчання і розвитку особистості учня. Саме спілкуванню належить найважливіша роль у соціалізації дитини, Ті особистісному зростанні. Тому педагогічне спілкування передбачає спеціальну підготовку вчителя, володіння технологіями налагодження оптимальних взаємин з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, сформованість продуктивного стилю педагогічного спілкування, культури педагогічної взаємодії.

1. r/8%20spilcuvannia.htm r/8%20spilcuvannia.htm 2. turi_diyalnosti_pedagoga turi_diyalnosti_pedagoga nnya#749 nnya#