Презентацію виконали студентки 121 групи Грецька Вікторія та Волкова Вікторія

Джерелами розвитку байка сягає у сиву давнину. В літературі Стародавньої Греції, Риму, Стародавньої Індії ми знаходимо перші моралістичні перлини алегоричного змісту. Зробивши аналіз античної літератури, можна стверджувати, що байка у своєму розвитку мала певну послідовність

Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх "казаннях" Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода "Баснями харьковскіми" ( ).

Мета і завдання навчального предмета"Мова і література" в початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці.

Провідним напрямом в роботі над байками на уроках читання і по традиційній, і по варіативної програмах є робота над сенсом, тобто сприйняттям узагальнено - метафоричного образу, в них ув'язненого, і конкретизація його на основі того, що є у школярів життєвого і читацького досвіду. Ця робота повинна будуватися з урахуванням вікових особливостей дітей, з поступовим нарощуванням трудності завдань і частки самостійності в їх рішенні.

Методика роботи в школі над байкою обумовлена її специфікою як виду художнього твору. У літературознавстві байка визначається як алегорична розповідь повчального характеру. Таким чином, виділяються такі істотні ознаки байки, як наявність моралі (моралі) і алегорії (іносказання). У байках часто дійовими особами є тварини, але ця ознака не виступає як обов'язкова (персонажами байки можуть бути і люди). Також не обов'язковою для байки є віршована форма.

Для підготовки учнів до сприйняття і розуміння тексту використовуємо прийом "формування установки на смисловий зміст". Суть прийому полягає в поступовій підготовці учнів до сприйняття сенсу тексту за рахунок попереднього ознайомлення школярів з аналогічними по сенсу текстами. Наприклад, учні краще розуміють сенс прислів'я, якщо перед цим обговорити з ними сенс аналогічних прислів'їв.

Успішній роботі над байкою допоможуть властивому цьому жанру картинність описів, влучність виражень, образні характеристики персонажів. Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням діючих осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе відношення до них: вони їх люблять у житті, а тому з інтересом слухають розповіді про їх. Цією закоханістю в птахів, звірушек, учитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусь звірушку, згадати, які звички птахів і тварин відомі дітям. Ціль таких бесід - відповідно настроїти дітей на слухання тексту.

Особливості байки як жанру: - байка - твір художньої літератури, це - алегорична розповідь навчального характеру; - персонажі байок - тварини, птаха, риби; діючими особами можуть бути люди й предмети; - байка складається із двох частин: зображення подій або розповіді про їх і наставляння (мораль).

Етапи, роботи над байками в початковій школі такі: а) вибіркове читання (якими словами байкар говорить про те, що хотіли зробити Лебідь, Щука й Рак? Прочитайте слова, які передають стурбованість. Знайдіть частину, у якій мова йде про те, чому в них нічого не вийшло); б) відповіді на питання (Чому Лебідь, Щука й Рак, не можуть зрушити віз? у яких випадках ми говоримо "та тільки й віз дотепер там"?); в) установлення головної думки твору (Чому Лебідь, Щука й Рак, не змогли зрушити віз? Прочитайте останні два рядки й подумайте: чи можемо ми сказати, хто з них винуватий? Чи трапляється таке серед людей? Яка ж мораль?).

Щоб не порушити під час читання байки специфіки її як жанру, слід, по-перше, не забувати, що байка -- це так званий вільний вірш, тобто з різною кількістю стоп віршованих рядках і астрофічною будовою, І вимагає [дотримування в кінці кожного віршованого рядка відповідних пауз; по-друге, основний тон виконання повинен бути природний, переконливий і не сумний, оскільки зображення в байці подається у формі розповіді з наявністю розгорнутого діалога.

Якщо за основу прийняти тільки що вказану послідовність роботи, то урок, на якому учні читають байку, матиме наступну структуру: I. Підготовча робота 1) Розповідь вчителя про автора байки. 2) Вікторина за матеріалом прочитаних байок. 3) Бесіда про звички тварин -- дійових осіб байки, яку належить читати. II. Читання байки вчителем (або прослуховування запису фонохрестоматії, або проглядання фільму). Бесіда емоційно-оцінного плану. III. Аналіз конкретного змісту байки. 1) Уточнення структури і композиції байки. (Читання, складання плану і т. п.) 2) З'ясування мотивів поведінки дійових осіб, їх характерних рис. (Вибіркове читання, словесне і графічне малювання, відповідь на питання.) 3) Встановлення головної думки конкретного змісту байки. IV. Розкриття алегорії. V. Аналіз тієї частини байки, в якій поміщена мораль. VI. Аналогія з життя.

Учні повинні сприйняти особливості байки як жанру: - байка - твір художньої літератури, це - алегорична розповідь навчального характеру; - персонажі байок - тварини, птахи, риби; дійовими особами можуть бути люди і предмети; - байка складається з двох частин: зображення подій чи розповіді про них і повчання (мораль).

Існують методичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: зображенням подій і повчанням (мораллю). Є два погляди на те, чи треба читати байку всю, чи спочатку слід ознайомитись із викладом подій, а вже на завершення аналізу прочитати мораль. Один з них пропонує незалежно від розташування повчання, ні під час розбору змісту подій. Мораль читається на завершення розмови про події і після характеристики персонажів. Інша думка зводиться до того, що треба читати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст.

Лебідь, щука і рак (байка ) Плавав лебідь на воді понад берегом, зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо нього щука, зупинилась і питає: - Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає? - А навіщо тобі знати? - Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом доводиться задихатися без свіжого повітря. - Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни. Візьми і мене з собою! - сказала щука. - А чого ж, про мене, - все одно, хочеш - так подамось разом, веселіше буде. Почув їхню розмову рак і каже: - Візьміть і мене! - Ну так що ж, - одправляйся і ти з нами, гуртом веселіше буде, діждемо осені, я вам тоді скажу, коли летіти. Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і літати у повітрі. Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже: - Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся на завтра, після обіду рушимо в дорогу. Щука сказала ракові. Рак подумав і каже: - А як же ми, сестро, будемо на сухопутті жити без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб нам вистачило до теплого краю. - А як же ми візьмем? - спитала щука. - Та давай ми навантажимо харчами візок, впряжемось у нього і подамося. Запросимо і лебедя за компанію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі. Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонків і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже: - Ну, ви тут готові? А то я вже лечу! - Готові, готові, тільки ти, будь ласкавий, поможи нам віз везти; давай ми всі троє впряжемось і подамося. - Добре, чіпляйте посторонки мені за ногу. Рак прив'язав лебедя за ногу. Свого посторонка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами. - Ну, разом! Рушай! Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глиб, а лебідь, замахавши крилами, рвонув угору; обірвались усі посторонки, не дали возові ходу. Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і не мало дивувались, чого рак і щука не за своє діло взялись.