Стимулювання позитивного ставлення до навчання

«Учитель живе доти, доки він вчиться, тільки-но він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель» К.Д.Ушинський «Тільки самоосвіта спроможна сформувати справді ерудовану та всебічну розвинену особистість, якою, без сумніву, повинен бути освітянин» Жан-Жак Руссо «Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжня освіта – це самоосвіта» Д. Писарєв

Удосконалення методичної майстерності - це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення. В.Сухомлинський Самоосвіта є елементом виробничої діяльності кожного вчителя, який вільно обирає матеріал, прийоми і засоби роботи. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самоудосконалення в особистому та професійному планах. Самоосвіта це самостійно одержані із різних джерел знання, додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах, з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб загальноосвітньої школи. Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до занять, уроків, позакласних заходів із школярами, дошкільнятами. Виконання докурсових та післякурсових завдань Участь в методичній роботі Виступи на семінарах, педрадах з доповідями, інформаціями Систематична робота над науково-методичною літературою, періодичними виданнями

Самоосвітня діяльність включає: науково-дослідницьку роботу за проблемою; вивчення наукової, методичної та навчальної літератури; участь у колективних і групових формах методичної роботи; вивчення досвіду своїх колег; теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів. Найважливіші напрямами самоосвіти з предмета такі: вивчення нових програм і підручників, усвідомлення їх особливостей і вимог; вивчення додаткового наукового матеріалу; проведення самостійної роботи з розв'язування задач, організація лабораторних і практичних робіт, дослідів і вправ; освоєння технічних засобів навчання та мультимедійних, комп'ютерних технологій.

Структура кейсу самоосвітньої діяльності вчителя Мій педагогічний герб, моє творче кредо Моя діагностика Результати тестувань, анкетувань Методична проблема, над якою я працюю Самоосвітня робота з питань: підвищення професійного рівня; підвищення рівня знань з педагогіки; підвищення рівня знань з психології; підвищення загальнокультурного рівня; робота з інструктивно-нормативними документами; словник термінів Самоаналіз уроку Мій кращий урок Відкритий виховний захід Мої творчі методичні доробки Оригінальний дидактичний матеріал Проект, над яким я працюю Мої публікації в пресі

План самоосвіти вчителя Пропонуємо таку структуру плану самоосвітньої роботи вчителя. 1.Науково-методична проблема району: 2. Науково-методична проблема школи: 3. Науково-методична проблема шкільного (міжшкільного) методичного обєднання: 4. Науково-методична проблема вчителя: 5. Завдання самоосвітньої діяльності: А) виступи і доповіді; Б) відкриті уроки.

Назва матеріалу (статті) ДжерелоТермін опрацювання Форма опрацювання Примітка Розділи плану: 1.Загальнокультурна підготовка 2. Школознавство (інструктивно-нормативні документи) 3.Педагогіка 4. Психологія 5. Вивчення передового педагогічного досвіду.

Мозковий штурм Я так думаю 1. Коли найкраще можна визначити рівень самоосвітньої діяльності педагога ? 2. Яким має бути компетентний вчитель?

Професійність знання предмета любов до дітей розумна вимогливість педагогічний такт педагогічне передбачення інноваційність мислення Компетентний вчитель Компетентності інтелектуальна компетентність психологічна компетентність управлінська компетентність мотиваційна компетентність комунікативна компетентність методична компетентність дидактична компетентність Творчі якості креативність інтуїція дивергентність оригінальність асоціативність Особисті якості високий рівень відповідальності прагнення до самоосвіти духовна культура критичність і самокритичність креативність мислення гуманізм, почуття гумору

Учителювання як стиль життя Переступаючи шкільний поріг, памятай: ти обрав не професію, а спосіб життя. Отримуючи нові знання, знайди їм місце у професійній діяльності. Не створюй із себе, як із професіонала, чиюсь копію, памятай: ти – індивідуальність. Памятай, що робота, яку ти обрав, потребує постійного руху й розвитку. Не соромся ставити запитання колегам, а якщо не отримав повної відповіді – звернися до класиків. Якщо ти знаєш та вмієш те, чого не вміють твої колеги, – поділися своїми знаннями. Не бійся відстоювати свою думку, але спочатку зясуй, чи дійсно вона правильна. Памятай: неможливо розмежувати процеси навчання та виховання. Ти – творча особистість, яка повинна з кожного зернятка таланту виростити квітку індивідуальності.

Самоосвіта педагога буде продуктивною за наступних умов: - В процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку; - Педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін; - Володіє розвинутою здатністю до рефлексії (діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків); - Програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності; - Педагог є готовим до творчості; - Існує зв'язок особистісного та професійного

Салон педмайстерності 1 група : Культура педагогічної праці вчителя – це … 2 група : Творчі педагоги досягли навчання без примусу. Я думаю, що … 3 група : Сучасний і ефективний урок – це …

Гігієнічні Температурний режим Фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання і т.п.). Освітлення. Попередження втоми і перевтоми. Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислю-вальних, графічних і практичних робіт). Своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок. Дотримання правильної робочої пози учня. Відповідність росту школяра класних меблів Психологічні Врахування психологічних особливостей учнів Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителів і учнів Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів Педагогічна етика і психологічний такт Дидактичні Раціональне використання кожної хвилини уроку Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання Використання активних методів навчання Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу Використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різноманітними носіями інформації Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом Організоване закінчення уроку Загальнопедагогічні Пріорітет особистості учня в організації освітнього процесу Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів Орієнтація на процес навчання Орієнтація на особистісні досягнення учнів Створеннч емоційно – актуального фону уроку Педагогічний такт і культура мови Пізнавальна самостійність учнів Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку Безперервний поступ Вимоги до сучасного уроку

Стимулювання позитивного ставлення до навчання

Пізнавальні інтереси : Зацікавленість ; Жадоба до знань ; Допитливість.

Особливості інтересу : Здивування ; Звязок з емоційною сфкрою людини; Подолання навчальних труднощів ; Захоплення ; Задоволення ; Радісні переживання

Сутність пізнавального інтересу : Прагнення вглиблюватися в сутність явищ; Пізнання основ галузі знань; Прагнення до їхнього вивчення

Характерні риси пізнавального інтересу : Динамічність ; Перехід від явищ до сутності; Встановлення звязків; Поступальний рух; Оволодіння закономірностями

Особливості емоційного тонусу діяльності : Інтелектуальний настрій; Спільна захопленість діяльністю; Організація дискусії; Стиль проведення уроку; Тонус спілкування; Емоційний тонус

Умови формування позитивного ставлення до навчання : Готовність дитини до навчання; Ставлення учнів до школи; Організація навчально - виховного процесу

Функції компютера Техніко – педагогічні :навчальні програми, спрямовані на управління, діагностику, моделювання, діалог, консультацію ; Дидактичні : компютер як тренажер, репетитор, асистент, засіб корекції, контролю, оцінки діяльності учнів, їх активізації і стимулювання, оптимізації діяльності вчителя

Основні завдання педагога : Доцільність використання компютера з урахуванням форм організації навчання на уроці; Поєднання компютерних і не компютерних методів навчання; Дидактична структура компютерного заняття; Мотиваційне забезпечення роботи на компютері; Поєднання компютера та інших ТЗН

Завдання ІКТ Формування навичок володіння компютером ; Навчання грамотної роботи з носіями інформації; Забезпечення зворотного звязку; Індивідуалізація навчання; Організація колективної та індивідуальної роботи; Підвищення якості навчального процесу; Пошук інформації з різних джерел; Моделювання різних процесів і явищ

Основні форми роботи з ІКТ на уроці Безпосереднє застосування в навчальному процесі; Організація самостійної роботи; Забезпечення пізнавального дозвілля

Зв'язки між предметами дають можливість : Посилити мотиваційну діяльність учнів; Виконати більший обсяг роботи; Глибше розкрити тему; Оновити раніше засвоєний матеріал; Створити різні ситуації; Стимулювати пізнавальний інтерес

Застосування міжпредметних зв'язків на уроках Робить знання учнівсвідомими, міцними, системними; Дозволяє раціонально використовувати час, відведений на вивчення нового матеріалу; Сприяє розширенню словникового запасу; Істотно зменшує навантаження учнів; Розвиває інтерес до навчання; Активізує мислення учнів

Переваги використання комп'ютерних технологій Індивідуалізація навчання; Інтенсифікація самостійної роботи; Підвищення мотивації та пізнавальної активності; Виявлення творчих здібностей; Можливість вибору рівня складності; Збільшення обсягу виконаних завдань

Недоліки та можливі труднощі застосування комп'ютерних технологій Наявність психологічного барєра в педагога щодо застосування компютерних технологій; Недостатня обізнаність вчителів щодо роботи з компютером; Невміння вчителя проектувати власну діяльність та діяльність учнів на уроці; додаткові витрати часу на підготовку до уроку

Забезпечення змісту навчального матеріалу : Новизна інформації; Самостійна пізнавальна діяльність; Усвідомлення практичної необхідності в знаннях для життя; Історичний аспект шкільних знань; Оновлення вже засвоєних знань

Методи навчання І група методів Методи організації та з дійснення навчально- пізнавальної діяльності. ІІ група методів Методи стимулювання й мотивації навчально- пізнавальної діяльності. ІІІ група методів Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. IV група методів Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Методи організації та з дійснення навчально-пізнавальної діяльності. За джерелом передачі навчальної інформації включає в себе: словесні методи - розповідь-пояснення, бесіду, лекцію. наочні методи - ілюстрація, демонстрація практичні методи: досліди, вправи, навчальна праця, лабораторні та практичні роботи, твори, реферати учнів

За логікою передачі та сприймання навчальної інформації Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного. Дедуктивний метод, як уважають учені-дидакти, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

За ступенем самостійного мислення школярів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок. репродуктивні методи - відтворена репродукція як засіб повторення готових зразків або робота за готовими зразками, термінологічно вживається не лише в дидактиці, а й в образотворчому мистецтві, архітектурі, інших видах творчої діяльності; творчі, проблемно-пошукові методи (М. Скаткін, І. Лернер) визначають порівняно вищий щабель процесу навчання, особливо там, де він організований на вищому, ніж у масовій школі, рівні (гімназіях, ліцеях, колегіумах, колежах). Проблемно-пошукова методика, на відміну від репродуктивної, пояснювально-ілюстративної, має спиратися на самостійну, творчу пізнавальну діяльність учнів. Як відомо, поняття «творчість» - це створення нового, оригінального, суспільно-цінного матеріального або духовного продукту. Творчість учнів має репродуктивний характер, тому поняття творчості по відношенню до школярів застосовується лише частково.

За ступенем керівництва навчальною роботою поділяють методи на два види: навчальна робота під керівництвом учителя - самостійна робота у класі. До неї належать класні твори, складання задач, самостійні письмові роботи, географічні подорожі. Власне кажучи, елементи самостійної праці учнів тут об'єднуються з інструктуванням, допомогою вчителя, у результаті чого школярі набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності; самостійна робота учнів поза контролем учителя - самостійна робота вдома. Мова йде про домашні завдання - усні та письмові. Проти домашніх завдань виступають педіатри та гігієністи, уважаючи їх джерелом перевантаження учнів. Поряд із цим домашні завдання мають позитивний вплив на розумовий розвиток, виховання та самовиховання дитини, сприяють виробленню навичок самостійної пізнавальної діяльності.

Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності І підгрупа - методи стимулювання інтересу до навчання: створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу (використання пізнавальних ігор, цікавих пригод, гумористичних уривків, перегляд навчальних телепередач, кінофільмів). Розвиток інтересу в учнів - це засіб активізації навчання, що сприяє кращому засвоєнню знань. Цікаво учням - цікаво з ними і вчителеві. Байдужість у навчанні негативно впливає на всіх учасників навчального процесу; пізнавальні ігри як метод набувають великого значення для стимулювання та формування інтересу до знань (ігри-подорожі, вікторини тощо). Видатний педагог-батько Б. Нікітін склав для своїх дітей понад 500 дидактичних ігор. Пізнавальні ігри можуть набувати характеру рольових ігор, які користуються успіхом у старшокласників (вивчення курсів «Основи економічних знань», «Людина і суспільство», «Етика» тощо). У грі обов'язково повинні бути ведучі, виконавці, експерти, глядачі.

ІІ підгрупа - методи стимулювання обов'язку й відповідальності. Ідеальне навчання засноване лише на інтересі, без оцінок, щоденного оцінювання. Новатором у такому підході до навчання є грузинський педагог Ш. Амонашвілі. Головне в цьому методі - привчити дитину жити не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом «треба», «необхідно»; роз'яснення мети навчального предмета - метод стимулювання, основним правилом якого є: «Це згодиться в житті», «Без цього не можна бути освіченою та культурною людиною», «У майбутньому це стане тобі н обхідним»; вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні). Їх виконання привчає учнів до дисциплінованості, що є головним у використанні цих методів, хоча даний аспект вивчено в дидактиці недостатньо; заохочення та покарання в навчанні: оцінка учня за успіхи, усне схвалення та осуд педагога. Внутрішній закон кожного педагога - не користуватись антипедагогічними прийомами: виведення з уроку, виставлення негативної оцінки за поведінку, фізичне покарання тощо.

Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. систематичність обліку та контролю; всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю; диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю); об'єктивність оцінювання; урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності вчителя; єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.