Психолого-педагогічний семінар Психологічна характеристика креативності. Вікові особливості психічного розвитку обдарованої дитини. Вчитель математики Токар О.Г.

Обдаровані діти мають значно більше спільного з іншими людьми, ніж своєрідність. Коли ми, батьки, вчителі або однолітки, вихоплюємо ці їхні відмінні ознаки і починаємо ставитися до обдарованих дітей лише як до носіїв цих ознак, ми вчиняємо щодо них жахливу несправедливість. З досвіду вальдорфської школи

Обдарованість – системна якість психіки, що розвивається протягом життя, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

Що ж таке обдарованість? Слово «дар» походить з давньоестонської мови. Спочатку воно означало – плата за дружину. Інше значення цього слова можна знайти в давньофранцузькій, де воно означає – отрута. Лише в середині ХІХ ст.. цей термін було вжито А. Треєм (1839р.) у поєднанні зі словом «геній». Але немає жодного запису щодо часу, коли слово «обдарований» стало означати найрозумніший.

Посилаючись на дослідження Ф. Моляко, можна запропонувати реєстр визначення обдарованості, хоча не завжди існує єдність у трактуванні цих понять. До них належать: Задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на їх базі здібностей; Нахили – ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда до певної діяльності, яка ґрунтується на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності; Здібності – це індивідуальні особливості людини. Які дають змогу успішніше оволодівати тією чи іншою діяльністю, вирішувати ті чи інші завдання, проблеми;

Загальні здібності – лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю; Спеціальні здібності – дають змогу конкретній людини оволодівати певною діяльністю, успішно щось виконувати; Творчі здібності – дають змогу успішно виконувати творчу діяльність; Обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів і потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на високому рівні; Творча обдарованість – дає змогу успішно вирішувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально; Талант – система рис та особливостей, які дають змогу досягти значних успіхів в оригінальному виконанні творчої діяльності; Геніальність – системна характеристика особистості, яка свідчить про її над оригінальність досягнення.

Для педагогічних працівників важливою проблемою є виявлення та розпізнання великих можливостей розвитку дитини. М. Босенко вважає, що вчитель повинен бачити відмінності таких здібностей, а саме: –Загальні здібності - це здатність кожної особистості до сприйняття, засвоєння та відображення інформації; –Гуманітарні здібності - здатність особистості до літературно-філософської діяльності; –Математичні здібності передбачають добре розвинену логіку; –Здібності до академічного навчання – це комплекс здібностей, які сприяють успішному навчанню та підкріплені вольовими зусиллями; –Спеціальна обдарованість - та, яка виявляється в тенденції досягнення успіху в одній чи декількох сферах діяльності; –Загальна обдарованість – це рівень задатків, схильностей особистості, які свідчать про високий ступінь інтелектуального, моторного та сенсорного розвитку.

В результаті досліджень Н. Лейтеса визначено такі характерні особливості обдарованих дітей: мають хорошу пам'ять, добре розвинене абстрактне мислення; як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті; надто вимогливі до себе, болісно сприймають суспільну несправедливість; наполегливі в досягненні результату; хочуть учитись і досягають успіхів у навчанні; здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю; спостережливі; уміють фантазувати, критично оцінюють навколишню дійсність; ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них; на уроках більше цікавляться дослідницькими методами виявлять інтерес до читання. Мають великий словниковий запас; із задоволенням виконують складні завдання; завдяки частому звертанню до засобів масової інформації здебільшого вміють швидко визначати найбільш важливі відомості, самостійно знайти інформацію; краще за своїх однолітків уміють розкрити взаємозвязки між явищами та їхньою суттю; їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні; у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність.

Можна визначити шість типів обдарованості: Найкращий учень. Усі його люблять, робить те, що йому скажуть, любить подобатися. Бунтівник. У нього часто виникає стан емоційно-вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети. Сперечається, з ним важко спілкуватися. Підпільник. Знає. Що за обдарованість не платять. А навпаки – вимагають. Тому не прагне «вистрибувати», а прагне бути як усі. Утікач. Не може пристосуватися до вимог школи, вчителів, «випадає» зі шкільної системи. Цілеспрямований. Незалежний, автономний, знає собі ціну. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми. Двобічний. Відстає або має фізичні вади. Його розглядають як слабкого, не помічаючи обдарованості.

Структура Дж. Гілфорда Відповідно до цієї моделі слід розрізняти пять типів операцій: –Пізнання; –Пам'ять; –Дивергентне мислення (спирається на уяву і служить засобом породження оригінальних ідей); –Конвергентне мислення; –Оціночне мислення.

Р. Кеттелл виділив два види інтелекту: «текучий» інтелект виступає в задачах, що вимагають пристосування до нових ситуацій: він залежить від спадковості і досягає максимального рівня до років; «кристалізований» інтелект виступає при вирішенні задач, що вимагають навичок і використання минулого досвіду; він залежить за перевагою від впливу середовища і може рости до років.

М. Айзек запропонував розрізняти три види інтелекту: біологічний (має у своїй основі структури і функції головного мозку; без них неможливе пізнавальне поводження, і вони ж відповідають за індивідуальні розходження); психометричні (мають на увазі пізнавальні можливості, вимірювані звичайними текстами, у такому інтелекті вже багато в чому позначаються культурні чинники, виховання в родині, освіта й економічний статус); соціальний ( такі складні розумові функції, як критична обробка інформації, вироблення стратегії та ін., розходження в якому більш безпосередньо залежать від соціально- історичних факторів).

Креативність – насамперед особливий склад розуму, особлива якість розумових процесів, прояв дивергентного мислення, що містить у собі чотири основних властивості: швидкість (легкість) думки – кількість ідей за одиницю часу (причому в даному випадку важлива не їхня якість, а саме кількість); гнучкість думки – здатність переключатися з однієї ідеї на іншу; оригінальність – здатність породжувати ідеї, що відрізняються від звичайних, загальноприйнятих, виникнення нових ідей; точність (або закінченість) – здатність удосконалювати, надавати завершеного вигляду своєму творчому продуктові.

Обдарованість дитини може проявлятися по-різному. 1. В обдарованих дітей вище за середнє розвинуті інтелектуальні здібності. 2. Обдаровані діти часто мають яскраво виражені схильності до певних галузей знань. 3. Обдарованість виявляється в тому, як дитина мислить: вирішує задачі і проблеми, придумує і створює щось своє, оригінальне. 4. Деякі діти вже в ранньому віці виявляють чудове володіння своїм тілом. Їхні успіхи у спорті, танцях стають предметом гордості сімї.

Біне-Сімон розробив шкалу розумового розвитку дитини, що охоплює вік від 3 до 12 років.

Педагогам у роботі з обдарованими дітьми рекомендується: –п–появляти серозне ставлення до запитань і висловлювань дитини; –н–надавати можливість демонструвати свої досягнення; –п–привчати дитину мислити самостійно; –с–спонукати дитину до фантазування, придумування історій; –р–розвивати в дитини позитивне сприйняття своїх здібностей; –с–стимулювати самостійність дитини; –з–знайти його точку зростання; –н–не квапити дитину; –г–готувати особистість, а не професіонала; –в–виховувати лідерські навички.

В цей час певної психолого-педагогічної роботи з обдарованими дітьми, на жаль, не існує. Тому педагоги та психологи наголошують на індивідуальній роботі з дитиною дошкільного віку в сімї або на профільному навчанні (на основі здібностей до якого-небудь навчального предмета) у старших класах.