Управління загальноосвітнім навчальним закладом на засадах особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів

Не сама дитина має пристосовувати Себе до наших методів, а навпаки: Наші методи мають бути пристосовані До кожної дитини. С. Русова С. Русова

Саморозвиток Саморозвиток - це усвідомлений і керований особистістю процес, в результаті якого відбувається удосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності.

Педагогічне керівництво самоосвітою учнів Згідно концепції поетапного формування розумової діяльності по П.Я.Гальперину, процесуальний механізм самоосвіти проходить 5 етапів : Усвідомлення орієнтовної основ Усвідомлення орієнтовної основи Матеріалізація дії Дії в уяві Проговорювання (самоінструкція) Активні дії по самоосвіті

Самоосвітня компетентність -цілепокладання: самооцінка, самомотивація, самоконтроль, постановка, осмислення та прийняття мети; -організація (процес пошуку інформації); -планування: раціональне використання часу, вибір джерела інформації; -гнучкість впровадження знань, вмінь та навичок в умовах швидких змін; -рефлексія: аналіз, контроль, оцінка.

Формування самоосвітньої компетентності учнів вимагає часу і ставить такі задачі: - створення оптимальних умов для виявлення пізнавальної активності учнів; - формування потреби навчатися протягом усього життя; - сприяння формуванню вмінь та навичок здобувати знання самостійно за допомогою різних джерел інформації.

Компоненти самоосвітньої компетентністі учнів розуміння власних потреб на підставі самоаналізу, самопізнання; уміння розв'язувати проблеми на основі отриманих самостійно знань; організація власних прийомів самонавчання; упорядкування власних знань, знаходження зв'язків між ними; критичне ставлення до будь-якої отриманої інформації, вироблення власної позиції при набутті певних знань; використання для отриманої інформації різноманітних баз даних, джерел інформації; уміння долати труднощі, невпевненість; адекватне оцінювання значення набутих знань у власній діяльності;

представлення, обгрунтування та захист отриманого результату; уміння співпрацювати з оточуючими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності; прийняття рішення на основі співробітництва, толерантне ставлення до опозиційної точки зору; уміння розробляти та виконувати програми самоосвіти з урахуванням власних потреб і потреб суспільства; уміння використовувати нові технології інформації та комунікації; знаходження нестандартних нових рішень на основі самостійно набутих знань; гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін; постійний самоаналіз та самоконтроль за самоосвітньою діяльністю.

Компоненти професійної взаємодії психолога і вчителя: 1) потребнісно-мотиваційний (потреба у взаємодії, мотивація); 2) інформаційно-пізнавальний (спільний інформаційний простір); 3) цілеутворюючий (план спільної діяльності); 4) емоційно-почуттєвий (психологічна сумісність); 5) результативний (досягнення та аналіз результатів).

Форми і види професійної взаємодії психолога і вчителя професійної взаємодії психолога і вчителя · спільне планування уроків і заходів на початку року; · безпосередня взаємодія під час уроків; · проведення виховних годин, зустрічей в позаурочний час; · проведення релаксацій під час перерв; · спільна робота з батьками у формі лекцій, семінарів, тренінгів; · спільна підготовка учнів до олімпіад, іспитів; · робота з обдарованими та проблемними дітьми; · спільне проведення індивідуальних психологічних консультацій.

Технологія спонукання учнів різних вікових категорій до саморозвитку й самовиховання Щоб спонукати вихованців зайнятися самовихованням й самоудосконаленням, необхідно, щоб учень: - усвідомлював, що його доля залежить не стільки від вчителя, скільки від самостійної роботи над собою; - знав і критично ставився до своїх позитивних і негативних якостей; намагався наслідувати обраний зразок-орієнтир; - брав участь у різноманітних видах діяльності і в такий спосіб набував цінний соціальний досвід; - добре володів різними прийомами самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самопідбадьорювання, самосхвалення, самоосуду, самопокарання, самопримусу, самоаналізу, самозобов'язання, самопереключення.

Основи самоосвіти: – глибокі знання, які використовуються як фундамент самостійної діяльності; – мотиви, які активізують особистість до самоосвіти; – навички самостійного оволодіння знаннями (читання, слухання, спостереження); – операції розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння); – вибір джерел пізнання форм самоосвіти.

Найважливіші фактори успішного навчання правильно спланований режим дня висока рухова активність використання сучасних методів навчання раціональне харчування самовиховання та самоосвіта

До знань ведуть три шляхи: *шлях міркувань – цей шлях благородний; *шлях наслідування – він найлегший; *шлях досвіду – найважчий. Конфуцій