з Моє кредо: Чим далі я іду дорогою життя, тим ясніше розумію, як мало я знаю, як багато треба працювати над собою, щоб хоч трохи допомогти іншим. Але я щаслива людина – у мене є дивовижні вчителі – мої учні. Дякую їм за це. Я вірю в них. Я вірю в себе. Я сподіваюсь, що не вичерпається моє прагнення йти вперед до Світла. Я навчуся любить Шалва Амонашвілі

Актуальність проблеми: сьогодні суспільству потрібна творча особистість – людина, яка здібна думати по-новому, самостійно ставити перед собою цілі та завдання, самостійно знаходити засоби їх здійснення, пропонувати нестандартні рішення. Потрібна людина, що має не тільки здібності, але й потребу саморозвитку та самовдосконалення. У результаті теоретичних досліджень і багаторічного функціонування освіти в рамках ідеального та реального цілепокладання визначилися компоненти глобальної мети освіти. Вони концентровано сформульовані у стратегічних задачах державної національної програми Освіта (Україна ХХІ століття) Глобальна мета освіти: розвиток всебічно розвиненої гуманної особистості Набуття знань, умінь, навичок Творчий розвиток Мораль ний розвиток Фізичний розвиток

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в усьому світі – все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно навчається (Державна національна програма Освіта. Україна ХХІ ст. ) На перший план виходить завдання неперервної освіти людини, а загальноосвітня школа стає базовою основою для неї. Закон про освіту принципово змінив мету роботи школи, зорієнтувавши її на всебічний розвиток особистості конкретного учня. А одним із завдань, що стоїть перед учителем, є розвиток творчих здібностей учнів, формування у них навичок самоосвіти. Самоосвіта - це оволодіння знаннями з ініціативи самої особистості, а також самостійний вибір форм задовільнення пізнавальних потреб та інтересів Компетентність саморозвитку та самоосвіти повязана з потребою й готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому житті. Самоосвітня компетентність – якість особистості, що характеризує її здатність до систематичної самостійно організованої пізнавальної діяльності, що спрямована на продовження власної освіти в загальнокультурному й професійному аспектах

Самоосвітня компетентність учнів складається з таких компонентів, як: розуміння власних потреб на підставі самоаналізу, самопізнання; уміння розв'язувати проблеми на основі отриманих самостійно знань; організація власних прийомів самонавчання; упорядкування власних знань, знаходження зв'язків між ними; критичне ставлення до будь-якої отриманої інформації, вироблення власної позиції при набутті певних знань; використання для отриманої інформації різноманітних баз даних, джерел інформації; уміння долати труднощі, невпевненість; адекватне оцінювання значення набутих знань у власній діяльності; представлення, обгрунтування та захист отриманого результату; уміння співпрацювати з оточуючими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності; прийняття рішення на основі співробітництва, толерантне ставлення до опозиційної точки зору; уміння розробляти та виконувати програми самоосвіти з урахуванням власних потреб і потреб суспільства; уміння використовувати нові технології інформації та комунікації; знаходження нестандартних нових рішень на основі самостійно набутих знань; гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін; постійний самоаналіз та самоконтроль за самоосвітньою діяльністю.

Пізнавальна діяльність Знання вміння навички Воля Мотивація діяльності Умови Самоосвітня діяльність Предмет потреб Задовільнення потреб Планування самоосвіти Визначення засобів та методів самоосвіти Визначення нової мети Оцінка результатів діяльності Глобальна мета освіти: розвиток всебічно розвиненої гуманної особистості Етапи самоосвіти

Рівні готовності учня до самоосвіти Перший рівень – більш гнучкий – учні надають перевагу своїй роботі під керівництвом вчителя. Формування пізнавальних інтересів змушує учня вдаватися до читання книжок, перегляду окремих телепередач, прослуховування певних лекцій. Зміст такої діяльності випадковий, а організація стихійна. Учні не володіють вміннями самостійно працювати. Другий рівень – відносно самостійна діяльність учня має свою мету, зміст, організацію. Змінюється зміст самоосвітньої діяльності, в центр якої переміщується самостійне пізнання. Замість пасивного виконання завдань учень тепер вдумливо читає, визначає головне, складає план, робить нотатки. Виявляє наполегливість, старанність, бореться зі своїм невмінням. Зміст самоосвіти стає більш спрямованим, спектр джерел і форм роботи урізноманітнюється. Організаційні навички залишаються на низькому рівні Третій рівень відрізняє чіткість дій і реальність завдань самоосвіти. В результаті систематичної самостійної пізнавальної діяльності виробляються навички самоаналізу виконаної роботи, співвідношення її результатів з поставленими завданнями, більш економного використання часу, відкидання або спрощення зайвих і трудомістких видів роботи. Стає господарем всієї своєї пізнавальної діяльності.

Анкета для виявлення рівня готовності учня до самоосвітньої діяльності 1.Що ти розумієш під самоосвітою? 2.Чи користуєшся ти каталогами, довідниками, енциклопедіями? З яких предметів? 3.Читаєш ти самостійно додаткову літературу? З яких предметів? 4.Чи використовуєш додатково отриману інформацію на уроках? З яких предметів? 5.Чи зможеш ти працювати з підручником без додаткового пояснення вчителя, тобто самостійно? З яких предметів? 6.Що ти вважаєшь за краще: - почути на уроці розповідь учителя; - скласти конспект змісту уроку самостійно; - вивчити тему самостійно, а на уроці обговорити найбільш цікаві й важливі моменти? 7. Чи вмієш ти складати конспект? Хто навчив? 8. Чи дотримуєшся ти режиму дня? 9. Плануєш ти свої справи, навчальну роботу? На який термін? ( тривалий, короткий) 10. До кого звертаєшся по допомогу під час виконання домашніх завдань: - до вчителя; - до батьків; - до своїх товарищів? 11. Чим переважно займаєшься у вільний час?

Рівні розвитку самоосвітніх умінь учнів: 1.Підготовчий. Це уміння здійснювати первинну обробку навчального матеріалу, складати плани, конспектувати, виконувати завдання за прямими вказівками вчителя. 2.Перший рівень – уміння вибрати спосіб дій (з уже відомих) і застосувати для роботи над додатковим джерелом. Формується дане уміння по мірі виникнення в учня ситуативного інтересу до додаткового матеріалу, способів діяльності. 3.Другий рівень – уміння здійснювати самоосвітні дії у пошуковій пізнавальній діяльності. Це уміння бачити проблему, знайти гіпотезу, довести її, зробити висновки. Формується дане уміння по мірі виникнення в учня ситуативного інтересу до додаткового матеріалу, способів діяльності. 4.Третій рівень – володіння навичками пошукової (творчої) самоосвітньої діяльності, яка здійснюється на основі вивчення матеріалу та широкого залучення додаткових джерел. Це уміння самостійно бачити проблему, сформулювати її, запропонувати шляхи вирішення, реалізувати розроблений план, робити висновки та узагальнення

Інструментарій самоосвітньої діяльності учнів: Складання опорних конспектів; Підготовка повідомлень, доповідей; Уроки - практикуми, конференції; Проблемні питання, завдання Форми роботи: Групова Робота в групах; Робота в парах; Індивідуальна; Гурткова Методи роботи: Інтерактивні; Презентацій; Проектів; Створення проблемних ситуацій Рольова гра

Завдання 1. Пригадайте, що таке Реформація і Контрреформація. 2. Якими були причини і наслідки Реформації в ряді європейських країн? 3. Якими були причини і наслідки Контрреформації? 4. Поясніть поняття католицька, православна і протестантська церкви. Запитання групам для евристичної бесіди 1. Які держави належать до вашого табору? 2. Чому саме ці держави? 3. Покажіть їх на карті. 4. Кого із держав підтримуєте ви Річ Посполиту чи Українську державу? Чому? І як саме? Метод Рольова гра

Католицькі держави : Австрія, Іспанія, Франція – внаслідок складного внутрішнього становища, лише дипломатична підтримка Польщі; Німеччина - ставлення до боротьби українського народу проти Речі Посполитої є неоднозначним: у католицьких князівствах ворожим, у протестантських поміркованим. Однак не підтримували й Польщу, сподіваючись скористатися з її послаблення для піднесення Пруссії. В е н е ц і й с ь к а р е с п у б л і к а - підтримували Україну в її боротьбі проти Польщі, оскільки вбачали в українському козацтві свого союзника у війні проти Туреччини. У 1650 р. в Україну навіть прибуло посольство Альберто Віміни з метою укладення угоди про антитурецький союз Венеції та України

Протестантські держави: А н г л і я - цілковито підтримувала Українську державу. Олівер Кромвель навіть убачав у Національно-визвольній війні українського народу прояв загальноєвропейської боротьби проти Контрреформації і своїми діями відволікає католицькі держави від реальної допомоги Речі Посполитій. Ш в е ц і я - також підтримуємо українську державу, бо маємо при цьому й свої інтереси ми зацікавлені в ослабленні Польщі й не проти приєднати до своїх володінь її землі. Ми навіть готові розпочати війну проти Речі Посполитої. І Богдан Хмельницький також, зі свого боку, прагне установити дипломатичні відносини зі шведським королем та отримати від нього допомогу. Такі відносини між двома державами були встановлені у 1650 р. й продовжуються надалі. Г о л л а н д і я - Ми підтримуємо український народ в боротьбі не тільки проти Речі Посполитої, а й проти католицької церкви, оскільки наша держава пройшла такий самий шлях в боротьбі за національне і релігійне визволення.

Православні держави: П р а в о с л а в н а ц е р к в а, зокрема усі чотири православні патріархи (константинопольський, александрійський, антіохійський, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну. Нам дуже вигідна перемога України, оскільки вона принесе не тільки ослаблення католицького табору й посилення православного, але й згодом можна буде очікувати допомоги України в боротьбі з Османською імперією. Представник константинопольського патріарха привіз українському гетьманові меч, освячений на Гробі Господнім. Двоє патріархів безпосередньо побували в Україні, сподіваючись отримати від уряду Хмельницького допомогу в боротьбі проти Туреччини. В а л а х і я, М о л д о в а, Т р а н с і л ь в а н і я. Наше ставлення до Національно- визвольної війни українського народу було дещо складнішим. Наші відносини були то союзницькими, то напруженими. Кожна з нас хоча на словах і підтримувала Хмельницького, проте з безпосередньою допомогою не квапилася, прагнучи використати війну задля власних інтересів і зміцнити свої позиції на міжнародній арені. М о с к о в с ь к а д е р ж а в а. Наше ставлення було теж неоднозначним. Нам не потрібні були сильні сусіди ні Річ Посполита, ні тим паче Україна, де вже встановилися козацькі порядки. Адже полумя цієї національно-визвольної боротьби може перекинутися й на Московію, тому наш уряд поки що утримується від допомоги у війні. Нашу позицію можна назвати вичікувальною, і ми почнемо діяти тоді, коли якась зі сторін знесилиться.

Истинное знание состоит не в знакомстве с фактами, которые делают человека лишь педантом, а в использо­ вании фактов, которые делают его философом. Г. Бокль Бажаю всім міцного здоровя, творчої наснаги та успіхів! Дякую за увагу та співпрацю.