Врахування психологічних особливостей юнацького віку при організації співпраці зі студентами

Концепція саморозвитку особистості (О.В. Суворов). розвиток особистості можливий лише як саморозвиток: особистість розвиває себе власними зусиллями, своєю активністю, за участі інших людей.

Характеристики психологічної зрілості: Відповідальність (особистість вважається відповідальною саму себе за все, що відбувається з нею у житті); Готовність до саморозвитку; Толерантність (сформованість толерантних установок по відношенню до людей і світу); Сформована система цілей і цінностей, сприйняття життя як цікавого, сповненого смислом; Чітка внутрішня позиція стосовно значущих особистих і соціальних аспектів життєдіяльності.

Основне соціальне завдання юнака вибір професії соціальне та особистісне самовизначення рефлексія життєві плани.

Провідна діяльність юнацького віку: навчально-професійна Новоутворення віку самовизначення.

Особливості розвитку в віці ранньої юності: Потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе членом суспільства, зрозуміти себе, своє місце і призначення в житті. Захист права на автономію. Самовизначення – «початок дорослості». Дивляться на теперішнє з позицій майбутнього. Вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів. Початкова стадія фізичної зрілості і стадія завершення статевого дозрівання.

Особливості формування особистості юнака: Вироблення поглядів і переконань; Пошук смислу життя взагалі і свого зокрема; Суспільна спрямованість; Власні оцінки, судження; Право на індивідуальність; Самовиховання; Процес відкриття власного «Я»; Зростає саморегуляція, контроль за власною поведінкою.

Протиріччя розвитку: Прагнення проявити вольові зусилля у самовихованні; Чутливість до оцінки колективу; Прагнення до ідеалу і принциповість у великих справах; Прагнення проявляти витримку, самовладання. Не завжди позитивне ставлення до рекомендацій дорослих; показна байдужість до неї; Безпринципність у малому; Безпосередність поведінки, імпульсивність.

Пять ключових проблем, з якими стикається майже кожний юнак (Ш.Бюлер) Інтерес до власної особистості Почуття самотності Проблема часу Пошук ідеалу Жага кохання.

Основні завдання вихователя в особистісно орієнтованому вихованні це заохочення активності вихованця, допомога йому в пізнанні самого себе, формування мотивації постійного самовдосконалення, чітке визначення духовних цінностей і змістовних життєвих орієнтирів, сприяння самовираженню, саморозкриттю і самореалізації вихованця, своєчасне коригування його дій. Тобто вихователь із «всезнаючого» і «всевладного» перетворюється в режисера постійного самовдосконалення особистості вихованця.

Сутність процесу виховання полягає в умілій організації та стимулюванні вихователем психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності вихованця, у формуванні та підтриманні у нього мотивації постійного творчого самовдосконалення і озброєнні його методикою, постійна допомога, підтримка, співчуття і співпереживання.

Стан неадекватного оптимізму проявляється у значній переоцінці своїх сил, можливостей. Може виникнути після низки успіхів, що дістали суспільне визнання. Формується через поступове завищення самооцінки на основі некритичного ставлення оточуючих та призводить до прагнення здобути успіх за всяку ціну.

Успішне спілкування базується на таких компонентах: психологічні вміння та майстерність у спілкуванні; почуття емпатії та рефлексії під час ведення розмови; правила активного слухання; позитивна невербальна комунікація (жести, пози, міміка); використання Я-висловлювань; комунікативні позиції дорослий – дорослий; конструктивний шлях вирішення конфліктів (я виграв – ти виграв); демократичний стиль взаємодії.

Продуктивний стиль спілкування: Позиція дорослого – «поруч із дитиною»; Активна участь самої дитини в діяльності, організованої дорослим; Участь дитини в розробці близьких і далеких цілей свого життя; Відповідальність за свій саморозвиток; Турбота про збереження приязних стосунків; Студенти повинні бути вільними, але памятати про права інших; самостійними – але не егоїстичними.

Заповіді педагога: Не нашкодь своїм впливом вихованцеві; Не навіюй своїм втручанням йому страху і не збільшуй його тривожності; Не залиши без допомоги слабкого, необізнаного і невмілого; Не обділи довірою; Навчи добра; Всели надію на краще.