Вчитель Чорноглазівської ЗОШ І – ІІ ступенів Стегній Н.В.

Першочергове завдання педагога полягає в тому,щоб відкрити у кожній людині творця, поставити його на шлях самостійної, творчої, інтелектуальної праці. В. О. Сухомлинський

Здатність до творчості є однією з найбільш важливих умов для успішного самовираження особистості її всебічної самореалізації та адаптації в сучасному світі. Перешкодою, що стримує розвиток творчих здібностей учнів у практиці навчання та виховання є існуючі педагогічні парадигми.

Перша парадигма: існує установка у багатьох вчителів на те, що спочатку в учнів потрібно сформувати глибокі, міцні знання, а далі, на завершальних етапах навчання, ставити та вирішувати творчі завдання. Друга парадигма пов'язана з реалізацією дидактичного принципу доступності навчання. Те, що доступно, не розвиває або майже не розвиває. Третя парадигма. Вчителі дуже часто ототожнюють знання, ерудицію та творчі здібності учня.

Четверта парадигма пов'язана з переоцінкою значення теоретичних знань, формуванням теоретичного мислення та заниженням практичного компонента у навчально-творчій діяльності. П'ята парадигма полягає в тому, що існує установка в окремих педагогів на те, щоб методи навчання (наприклад, проблемне навчання) необхідно безпосередньо широко впроваджувати у практику. Все це замість прискорення втілення ідей врешті-решт призводить до розчарування педагогів-практиків у досить плідних методах.

На втілення педагогіки творчості в практику навчально-виховного процесу впливають також і протиріччя в ньому. Головним є протиріччя між педагогічним управлінням навчально- творчою діяльністю, яке здійснює педагог, та самоуправлінням особистості учня в цьому напрямі діяльності. Існує й інше протиріччя в розвитку творчих здібностей учнів. У практиці навчання та виховання переважає функціональний підхід до розвитку творчих здібностей учнів. Існує протиріччя між потребами суспільства в розвинутих здібностях особистості до колективної творчої діяльності, з одного боку, і відсутністю необхідних педагогічних умов для їх розвитку в реальній практиці навчання та виховання з іншого. Існує також протиріччя, яке полягає в тому, що єдині для всіх і кожного педагогічні вимоги, завдання не можуть бути виконані всіма учнями в один і той же час, з однаковим результатом без послідовної індивідуально-диференційованої допомоги.

Недоліки в самій системі освіти, які значно ускладнюють розвиток творчих здібностей учнів. Авторитарна педагогіка, яка характеризується грубим деспотизмом, пригнобленням учня, передбаченням того, що без примушення неможливо залучити учнів до праці. Валовий підхід у підготовці фахівців ігнорування особистості. Пасивна педагогіка. Майже 99 % часу в навчальному процесі складають споглядальні процеси. Не реалізується у навчанні діяльнісний підхід. Учень в освітній системі сприймається як об'єкт, від якого майже нічого не залежить. Все залежить тільки від діяльності вчителя.

Перевантаження змісту навчання, ігнорування психолого-фізіологічними рекомендаціями стосовно створення необхідних умов для ефективного засвоєння учнями навчального матеріалу. Існуюча школа монологу не дає змогу інтенсивно розвиватися учням,навчитися спілкуватися, самостійно вирішувати складні завдання, які зараз виникають перед людиною. Школа пам'яті, в якій існує стійка ілюзія, що кількість знань збільшує інтелект. Недостатня розробленість всебічної системи мотивації навчання. Воно й не дивно, тому що головний принцип авторитарної педагогіки примусити учнів вчитися.

Для формування і розвитку творчого стилю діяльності потрібно спеціальним чином організоване соціально- педагогічне середовище, певні педагогічні засади. До них належать: педагогіка співробітництва; педагогіка оптимізму і успіху; проблемне навчання; діалог як форма творчої діяльності; рефлексивна позиція вчителів і учнів у навчальному процесі; евристичні методи навчально-творчої діяльності; самостійна робота учнів.

Сутність творчості Творчість це один із видів людської діяльності, спрямований на розв'язання протиріччя (вирішення творчої задачі), для якого необхідні об'єктивні (соціальні, матеріальні) і суб'єктивні особистісні умови (знання, уміння, творчі здібності), результат якої має новизну й оригінальність, особисту і соціальну значимість, а також прогресивність. Слово «творчість» походить від слова «творити», і в загальному значенні воно означає шукати, створювати щось таке, що не зустрічалось в минулому індивідуальному або соціальному.

Характерними рисами творчості є: наявність протиріччя проблемної ситуації чи творчої задачі; соціальна й особиста значимість і прогресивність, тобто вона вносить вклад у розвиток суспільства й особистості (антисоціальна діяльність, навіть у її самій винахідливій формі це не творчість, а варварство); позитивна мотивації особистості; новизна й оригінальність процесу чи результату. Отже, творчість включає в себе три складові: новизну, цінність отриманих результатів, високий рівень мотивації.

Характеристика творчої особистості Творча особистість це такий тип особистості, для якої характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, що виявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, що дозволяють їй досягти прогресивних, соціально й особисто значимих творчих результатів в одному чи декількох видах діяльності. Творчі здібності особистості це синтез властивостей і особливостей особистості, що характеризують ступінь її відповідності вимогам певного виду творчої діяльності й обумовлюють рівень її результативності.

Складові творчих здібностей особистості 1. Мотиваційно-творча активність і спрямованість особистості Допитливість, творчий інтерес. Почуття захопленості, емоційний підйом Прагнення до творчих досягнень Прагнення до лідерства Прагнення до одержання високої оцінки Почуття відповідальності Особиста значимість творчої діяльності Прагнення до самоосвіти, саморозвитку

2. Інтелектуально-логічні здібності особистості Здібність аналізувати, порівнювати Здібність виділяти головне, відкидати другорядне Здібність описувати явища, процеси Здібність пояснювати Здібність доводити, обґрунтовувати Здібність до систематики

3. Інтелектуально-евристичні здібності особистості Здібність генерувати ідеї, висувати гіпотези Здібність до фантазії Асоціативність мислення Здібність бачити протиріччя і проблеми Здібність до перенесення знань, умінь у нові ситуації Здатність відмовитися від нав'язливої ідеї, перебороти інерцію мислення Незалежність суджень Критичність мислення, здатність до оцінних суджень

4. Світоглядні властивості (якості) особистості Переконаність особистості в соціальній значимості творчої діяльності Здатність відстоювати свої творчі позиції

5. Моральні властивості (якості) особистості Чесність Здатність особистості в різних ситуаціях морального вибору в процесі творчої діяльності керуватися засадами колективізму, гуманізму, єдності слова і справи, справедливості, оптимізму та ін. Скромність Сміливість Рішучість

6. Здібність особистості до самоврядування Досягнення мети і цілеспрямованість Здатність до планування Здатність до самоорганізації Здатність до самоконтролю Самооцінка Здатність до рефлексії і корекції Старанність

7. Комунікативно-творчі здібності особистості Здібність акумулювати і використовувати творчий досвід інших Здібність до співробітництва Здібність організувати колективну творчу діяльність Здібність відстоювати свою точку зору і переконувати інших Здібність уникати конфліктів і успішно їх розв'язувати

8. Індивідуальні особливості особистості Найбільш типовий темп діяльності Працездатність Найбільш характерні особливості стилю це інтегративна характеристика найбільш типових, стійко виявлених, домінуючих мотивів діяльності, особливостей розвитку інтелектуальних, світоглядних, моральних, комунікативних та інших якостей особистості.

Риси творчої діяльності : здатність до бачення проблеми; оригінальність (самостійність) мислення; діалектичність мислення; легкість асоціювання; гнучкість мислення; антиконформізм мислення; легкість генерування ідей; критичність мислення; здатність до перенесення; готовність пам'яті.

Фази творчої діяльності : збирання матеріалу, накопичення знань, які можуть лягти в основу вирішення або переформулювання проблеми; дозрівання, або інкубація, коли працює в основному підсвідомість, а на рівні свідомої регуляції людина може займатися зовсім іншою діяльністю; осяяння, або інсайт, коли рішення часто цілком несподівано з'являється у свідомості; контролю або перевірки, яка вимагає активної роботи свідомості.

Особистісні риси, що сприяють творчому мисленню особистості впевненість у своїх силах, оптимізм; висока самооцінка; самостійність; здатність до критичного аналізу; здатність правильно формулювати проблему; схильність до ризику; відсутність боязні здаватися дивним і незвичайним; відсутність конформності; толерантність, терпимість до ідей інших людей; образність мислення; концентрація уваги.

Гра особливим чином організоване заняття, що потребує напруження емоційних та розумових сил. Гра завжди попереджує прийняття рішення як зробити, що сказати, як виграти? Бажання розв'язати ці питання загострює розумову діяльність гравців.

ТИПОЛОГІЯ ІГОР Ігри За формою реалізації діяльності За змістомЗа рівнем освоєння діяльності ігри- спостереження; ігри змагання; інтелектуальні ігри ділові; рольові; ігри саморозкриття творчо- евристичні; дидактичні; ігри-вправи репродуктивні

Гру можна проводити на уроках різних типів та структур: а) при вивченні нового матеріалу (урок засвоєння нових знань і умінь). Можна застосувати такі види ігор: лото, кросворд, «третій не зайвий», «хрестики-нулики», ребус та ін. Запропонувати такі виконавчі ролі: репетитор, майбутній учитель, викладач, інструктор та ін.; б) удосконалення і застосування теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Можна застосувати такі види ігор: вікторини, лабіринти, турніри знань, «хімічний розумник» та ін. Запропонувати такі виконавчі ролі: член журі; в) узагальнення і систематизації знань. Можна застосувати такі види ігор: інсценівки, ситуаційні задачі, захист навчальних проектів, пресконференції, диспути та ін. Запропонувати такі виконавчі ролі: режисери, конструктори, технологи, лікарі CEC, екологи, лаборанти та ін.; г) при контролі навчальних досягнень учнів. Можна застосувати такі види ігор: атестаційний залік, грамадський огляд знань та ін. Запропонувати такі виконавчі ролі: члени атестаційного журі, рецензенти, коментатори та ін.

Форми організації гри на уроках хімії можуть бути такими: фронтальна гра; групова, індивідуальна.

ВИКОРИСТАННЯ ІГОР (зразки) Гра «хімічна розминка». Гру доцільно проводити з метою кращого запам'ятовування назв хімічних елементів. Гру проводять у такий спосіб: учнів класу поділяють на 3 команди, учасник кожної команди (по черзі) робить крок та називає хімічний елемент, виграє та команда, учасники якої назвуть не менше 15 елементів.

Гра «хрестики-нулики». Всі діти вже грали колись у гру «хрестики-нулики». Таку гру можна запропонувати учням для кращого засвоєння класифікації хімічних елементів: метали, неметали, амфотерні. «Виграшний шлях» на таких таблицях це назви металів, або неметалів. Такі таблиці вчитель креслить на дошці, а учні записують правильний шлях у вигляді чисел. Наприклад: «Таблиця 1. Правильний шлях 1,5, 9». 123 БарійСиліційКальцій 456 АлюминійМагнійГідроген 789 ФосфорЙодКалій

Інші інтерактивні методи роботи на уроках хімії Складання казок про хімічні елементи Кросворди Вірші і загадки