ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ : ПРОБЛЕМИ Й ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Під девіантною поведінкою (лат. deviatіo – відхилення) розуміють систему вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від морального й етичного контролю особистості над власною поведінкою. Як зазначено, серед українських та закордонних дослідників немає єдиного погляду на термін "девіантна поведінка. Одні вважають, що йдеться про всі відхилення від схвалюваних суспільством соціальних норм, другі пропонують охоплювати цим поняттям тільки порушення правових норм, треті – різні види соціальної патології (алкоголізм, наркотизм, убивства).

Зважаючи на це, в науковому обігу, крім "девіантна поведінка особистості, вживають й інші терміни, зокрема, аморальна поведінка, протиправна поведінка, поведінка хворої людини та ін. Дітей, за якими спостерігають певні прояви девіації, у практиці соціально-педагогічної діяльності характеризують як "важковиховуваних,"педагогічно занедбаних, непристосованих до навчання в школі, ліцеї,,"незручних, "важких, "безнаглядних, "дискомфортних.

До порушень поведінки й виникнення шкідливих звичок у дітей і підлітківможуть призвести: Несприятливі мікросоціальні чинники Соціально-психологічні й індивідуально-біологічні чинники Здебільшого девіації виявляються саме у підлітковому віці.

До відхилень у поведінці призводять: - ігнорування особливостей цього вікового періоду, - недооцінка дорослими глибоких вікових суперечностей у розвитку підлітка, - порушення взаємин учня з групою, - ізолювання його в колективі, - неприйняття вчителем, - труднощі у навчальному навантаженні, спілкуванні, самовизначенні, – все це спонукає дитину шукати іншої спільноти однолітків, чи старших за віком учнів, у якій би зникало емоційне напруження, знову зявилась можливість самоствердитися й самореалізовуватися як особистість.

Значне місце відводиться сімї, як основному осередку формування особистості. Досвід, який дитина набуває у сімї, визначатиме її індивідуальну поведінку. Якщо дитина у родині має можливість спостерігати й перебувати в середовищі емоційно позитивних звязків, то асоціальні впливи інших середовищ не матимуть на неї деформуючих впливів. А у сімях, де немає гармонійності у стосунках, впливи асоціальних елементів на розвиток дитини будуть значимими.

У психолого-педагогічній літературі дедалі частіше трапляються поняття проблемної сімї щодо становища дітей. Під ним розуміють родини, котрі з огляду на різні причини повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них склалися несприятливі умови для виховання дитини. Категорія проблемних сімей стала суспільним явищем. Ще однією з причин дитячих девіацій нашого часу можемо назвати і виїзд батьків за кордон на роботу. Як засвідчують наведені статистичні дані, зростає дитяча бездоглядність, злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція та соціальне сирітство.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ: 1. Розробка та впровадження ефективних форм роботи з профілактики поведінки девіантної молоді; 2. Виявлення на ранніх стадіях сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сімях; 3. Пропагування й залучення молоді до фізичного виховання й спорту, до участі в гуртках, різних виховних заходах, екскурсіях та походах по рідному краю; 4. Співпрацювати із родинами, де знаходяться діти, поведінка яких підлягає корекції (відвідувати таких учнів вдома, проводити бесіди з батьками, надавати консультації у вихованні важких підлітків, залучати батьків і учнів до участі у позакласних заходах ).