ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ОНОВЛЕНОГО ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ ОСВІТИ Презентацію підготувала практичний психолог ЗЗОШ 53 Шестакова Т.А

Новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти виконує функцію інструменту модернізації освіти: забезпечує створення єдиного освітнього простору; посилює регламентуючу роль школи в системі неперервної освіти; забезпечує еквівалентність здобуття загальної середньої освіти у різних формах; приводить зміст шкільної освіти у відповідність з потребами часу, завданнями розвитку країни; створює умови для диференційованого навчання

Визначено кроки, які, за умови їх практичного втілення, можуть сприятливо вплинути на оновлення змісту шкільної освіти 1. Модернізація змісту освіти. 2. Переорієнтація освіти зі знаннєвої парадигми на діяльнісну. 3. Особистісна орієнтація освіти, забезпечення варіативності і свободи вибору в змісті освіти старшої школи. 4. Орієнтація на компетентісний підхід до змісту освіти, формування готовності школярів застосовувати набуті знання, уміння навички та способи діяльності у практичному житті.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти. При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів. Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей.

У цьому Державному стандарті введено та розкрито значення таких понять як: громадянська компетентність діяльнісний підхід загальнокультурна компетентність здоровязбережувальна компетентність інформаційно-комунікаційна компетентність ключова компетентність ключова компетенція компетентнісний підхід компетентність компетенція комунікативна компетентність міжпредметна естетична компетентність міжпредметна компетентність навчальна програма особистісно зорієнтований підхід предметна (галузева) компетентність предметна компетенція предметна мистецька компетентність проектно-технологічна компетентність соціальна компетентність

Новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти складається із: загальної характеристики складових змісту освіти; Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів IIIII ступеня згідно з додатком 1 державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.

Діяльнісний підхід – спрямованість навчально- виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти; спрямованість навчально- виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти;

Діяльнісний підхід ґрунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Він вимагає спеціальних зусиль, спрямованих на відбір й організацію діяльності учня, на активізацію і переведення його в позицію субєкта пізнання, праці та спілкування, що в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати мету, планувати свою роботу, організовувати, виконувати, коригувати, контролювати її, аналізувати й оцінювати її результати.

Основною особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентностей

Компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці

компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, міжпредметна, і предметна

Ключова компетентність – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

ключова компетенція – обєктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс перного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері;

міжпредметна компетентність – здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

предметна компетентність – освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, повязаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням

До ключових компетентностей належить: вміння вчитися;вміння вчитися; загальнокультурна;загальнокультурна; громадянська;громадянська; здоровязбережувальна;здоровязбережувальна; компететності з ІКТ;компететності з ІКТ; соціальна.соціальна.

Вміння вчитися: організація учнем свого робочого місця; орієнтація у часі та збереження його; планування своїх дій; доведення роботи до кінця.

Загальнокультурна компетентність: духовно-моральні основи життя людини; особливості національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно-дозвільній сфері; культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ; роль науки та релігії в житті, засвоєння наукової картини світу.

Громадянська компетентність: усвідомлення своєї належності до різних елементів природного, етносоціального й соціально- культурного середовищ; знання своїх прав і обовязків; здатність екологічно мислити; бережливе ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Здоровязбережувальна компетентність: уявлення і поняття про здоровя, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку; усвідомлення здоровя як вищої життєвої цінності; взаємозвязок організму людини з природнім і соціальним оточенням; удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоровя; дбайливе ставлення до свого здоровя: здорове харчування, режим дня, гігієнічний догляд за тілом, загартовування.

Компетентності з ІКТ: здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти і оперувати інформацією; вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою.

Соціальна компетентність: проектування стратегії свого життя з урахуванням інтересів та потреб різних соціальних груп, індивідумів, відповідно до соціальних норм та правил, наявних в українському суспільстві; продуктивна співпраця з різними партнерами в групі та команді, використання різних ролей і функцій у колективі, виявлення ініціативи, підтримка та керування власними взаєминами з іншими; конструктивне розвязання конфліктів, досягнення консенсусу, вміння брати на себе відповідальність за наслідки вчинків.

Психологічний супровід педагогічного процесу зумовлюють: рівень психолого-педагогічної освіти та професіоналізму тих, хто причетний до моделювання, організації і протікання педагогічного процесу; мотивація педагогів щодо необхідності здійснення психологічного супроводу; рівень і якість діагностики потреб, індивідуальних та психофізіологічних особливостей учасників педагогічного процесу; умови, в яких відбувається педагогічний процес (освітнє, предметне, соціальне, культурне середовище); особливості організації сумісної різнобічної діяльності учасників педагогічного процесу.

Cутність психологічного супроводу педагогічного процесу у початковій школі полягає у створенні оптимально- позитивної, комфортної і безпечної взаємодії між учасниками педагогічного процесу на основі: особистісно-орієнтованого підходу до розвитку пізнавального інтересу учнів; необхідної і достатньої вмотивованості учнів до навчальної діяльності; системи оцінювання, спрямованої на зосередженні, виявленні і підкресленні всього кращого, що є у кожного учня у порівнянні з його власними попередніми досягненнями (у динаміці розвитку); психологічно-грамотної підтримки і допомоги у разі невдач і ситуацій неуспіху учнів початкових класів; системи стимулювання та заохочення до процесу навчальної діяльності, спрямованої як на клас, так і на кожного учня окремо із урахуванням його індивідуальних особливостей.

Основними показниками ефективного психологічного супроводу першокласника є те, що дитині: комфортно, безпечно, корисно і цікаво. Таким чином, ефективність педагогічного процесу у початковій школі визначається не лише одержаними учнем і вчителем результатами, а й якісними характеристиками протікання освітніх процесів і їх впливом на розвиток, виховання, навчання та формування комплексу особистісних якостей, які визначені державним стандартом.

Проблеми, які повязані із необхідністю здійснення психологічного супроводу молодшого школяра

підготовка дитини до школи; побудова взаємовідносин між дитиною і вчителем; адаптація дитини до шкільного навчання, особливу увагу необхідно звернути на дітей, які не потрапляють у коло активної уваги вчителя; взаємовідповідність психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини і вчителя; збереження пізнавального інтересу під час навчання у початкових класах; допомога дитині у завершенні розвязання внутрішніх конфліктів дошкільного дитинства та конфлікту між працелюбністю та почуттям неповноцінності; актуальні проблеми психології виховання; психологічна підтримка молодшого школяра у шкільному колективі, у сімї.

Психологічний супровід учнів пятих класів

Перші півроку навчання в середній школі час особливий. Діти вирішують певні завдання: прийняти і зрозуміти систему нових вимог; налагодити стосунки з педагогами, що звикли працювати з підлітками; знайти своє місце в школі, що стала зненацька великою; вийти на новий рівень навчальної самоорганізації; навчитися самостійно планувати час, відведений на домашні завдання, правильно його розподіляти; нові вчителі пропонують форми роботи, досі не опановані учнями 5-х класів, і на їх осмислення теж потрібен час.

У роботі виділяють два взаємозалежних етапи: Перший етап формування готовності до навчання в новій соціально-педагогічній ситуації охоплює друге півріччя четвертого класу. Другий етап створення умов для успішної соціально- психологічної адаптації до нової соціальної ситуації це перше півріччя пятого класу. Етап формування готовності в 4 класі за своїми завданнями і формами роботи з дітьми психолого-педагогічний.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !