Науково - методичні засади моніторингу зовнішнього компоненту якості освіти

Поняття якості освіти: якість освіти - певна збалансована відповідність освітнього рівня (ЗСО, вищої тощо) численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості.

Структурна модель якості освіти як обєкту вимірювання та управління Внутрішня якість системи освіти Якість освітніх процесів Якість змісту та освітніх програм Якість професійної підготовки і кваліфікації педагогічних кадрів Якість учнів як особистостей Якість освітніх технологій, у т.ч. оцінних Якість ресурсного забезпечення (нав- чально-методичного, інформаційного, матеріально-технічного) Якість управлінських технологій і ресурсів в освіті та якість (результативність) управління освітою Якість цілей і норм з якості в освіті Якість організаційних структур в освіті Професійна якість управ- лінських кадрів в освіті Якість системи моніторингу освіти (якість оцінних механізмів і процедур ) Якість механізмів фінансування освіти Зовнішня якість освіти як рівень підготовки випускників (майбутніх фахівців, які мають реалізовувати завдання, що висуває суспільство)

Зовнішній компонент якості освіти – це відповідність внутрішніх компонентів потребам держави, запитам учнів, їхніх батьків, певних соціальних груп. Вони насамперед залежать від того, хто виступає замовником школи і як здобута освіта буде використовуватися надалі.

Характеристиками зовнішніх компонентів якості освіти є: відповідність освіти державним освітнім стандартам; імідж школи, який гарантує стабільну високу якість освіти; відповідність освіти запитам учнів, їхніх батьків (рівень задоволення освітніх потреб та рівень задоволення різними сторонами освітнього процесу).

Батьки, обираючи навчальний заклад, до якого віддати дитину, керуються різними критеріями. За результатами опитування батьків учнів у квітні 2009 року для кожного третього батька у сільській місцевості та чотирьох з десяти у міській місцевості найбільший вплив на прийняття рішення мали імідж школи та добра думка про школу серед оточуючих. Порівняно з результатами опитування батьків у 2007 році вагомість цього критерію зросла на 20 %.

Імідж школи: «емоційно забарвлений образ, що володіє цілеспрямовано заданими характеристиками і покликаний робити психологічний вплив певної спрямованості на конкретні групи соціального оточення загальноосвітньої установи»

Структура іміджу складається з семи уявлень: образ керівника: персональні фізичні особливості (характер, чарівливість, культура), соціальні характеристики (освіта, біографія, спосіб життя, статус, ролева поведінка, цінності), професійні характеристики (знання стратегії розвитку освіти, технологій навчання, виховання, економічних і правових основ функціонування школи); якість освіти: показник ЗУН, відповідність Держстандарту, сформованість здібностей, сформованість особи, вихованість, самовизначення, самореалізація, зміст навчання, форма навчання (що розвиває);

стиль навчального закладу: контакти співробітників із зовнішніми об'єктами, співробітники (покликання, манери), візуальна самобутність школи, традиції, стиль взаємодії між учасниками освітнього процесу, стиль роботи (системний, штурмівщина), корпоративна культура); зовнішня атрибутика; образ персоналу: кваліфікація, особисті якості, психологічний клімат, склад, зовнішній вигляд); ціна на освітні послуги: платність освітніх і додаткових послуг, інтелектуальні зусилля, конкурентний прийом, підпорядкування правилам поведінки, місцерозташування, терміни навчання); рівень психологічного комфорту (уявлення про рівень комфортності шкільного середовища компоненти: пошана вчитель-учень; безконфліктне, духовно збагачуюче спілкування підлітків).

Рівень задоволення учасників освітнього процесу різними його сторонами – це один з показників результативності діяльності навчального закладу

Схема взаємозалежностей між внутрішніми та зовнішніми компонентами якості освіти Рівень ЗУН Ступінь легкості (важкості) отримання нових знань Рівень комфортності учнів під час навчально- виховного процесу Рівень задоволення учнів різними сторонами освітнього процесу Рівень мотивації Методи навчання Засоби навчання 0,87 0,86 0,82 0,89

Показники задоволеності учасників освітнього процесу його сторонами: фізичне самопочуття школярів під час процесу навчання; відчуття емоційного благополуччя, комфортності та безпеки позитивний настрій (готовність учнів до участі в освітньому процесі, бажання та намагання бути в ньому).

Сторони освітнього процесу, рівень задоволеності відносно яких може вивчатися: діяльнісна організаційна соціально-психологічна адміністративна

организационная сторона В школе уютно, чисто, красиво. У меня удобное расписание уроков. Мне нравится, как в школе организовано питание. В нашей школе есть возможность интересно проводить свободное (внеурочное) время. В школе проходит много интересных дел и мероприятий. В школе мне не бывает скучно.

социально-психологическая сторона Учителя справедливо относятся ко мне. В трудную минуту я всегда могу обратиться за помощью к педагогам. Наш класс - дружный. Мои одноклассники при необходимости мне помогают. Большинство учителей в школе мне нравятся. В школе я чувствую себя хорошо, комфортно.

административная сторона Учителя в школе интересуются мнением ребят. В школе я могу свободно высказывать свое мнение. Если надо, я могу пойти за помощью к завучу, директору. В школе обо мне заботятся. Я замечаю, что в школе происходят изменения в лучшую сторону. Если у меня появится возможность, то я вновь выберу свою школу.

Обработка результатов Результаты обрабатываются по каждой стороне образовательного процесса отдельно и в целом в каждой группе участников опроса (ученики, педагоги, родители). Первоначально у каждого участника опроса (во всех группах: школьников, педагогов, родителей) подсчитывается индекс удовлетворенности по каждой стороне образовательного процесса – деятельностной (1 блок анкеты), организационной (2 блок анкеты), социально-психологической (3 блок анкеты) и административной (4 блок анкеты).

Для получения индекса удовлетворенности по каждой стороне образовательного процесса не обходимо посчитать количество утвердительных суджений («+»), отмеченных при ответах на вопрос в каждом блоке (1,2,3,4). После этого посчитать их процент, что и будет являться индексом удовлетворенности. Результаты заносятся в таблицу.

Группировка данных опроса в итоговой таблице дает возможность анализировать полученные результаты как по каждой стороне образовательного процесса, так и в целом. Анализ результатов предполагает сравнение общих индексов удовлетворенности по четырем сторонам учебно- воспитательного процесса у школьников, педагогов, родителей

Удовлетворенность образовательным процессом в целом наглядно демонстрируется групповым индексом учеников разных возрастных групп, педагогов и родителей. Полученные количественные характеристики покажут разницу (или единство) в восприятии взрослых и детей, необходимость целенаправленных управленческих действий в том или ином направлении деятельности образовательного учреждения, позитивные результаты в роботе школьного коллектива.

Анализ результатов анкетирования

Деятельность образовательного учреждения может быть признана успешной и обеспечивающей образовательные потребности учеников и родителей в том случае, если из года в год две трети опрошенных школьников и две трети их родителей указывают на высокую степень удовлетворенности всеми сторонами образовательного процесса в целом (общий индекс удовлетворенности должен быть равен 70% и выше).

Положительная динамика по годам показателя удовлетворенности среди всех возрастных групп школьников (т.е. увеличение числа учеников с высокой степенью удовлетворенности всеми сторонами образовательного процесса или рост самой степени удовлетворенности в процентном отношении), а также положительная динамика по годам показателя удовлетворенности среди родителей школьников будут свидетельствовать о целенаправленной работе педагогического коллектива и администрации образовательного учреждения над развитием и совершенствованием учебно-воспитательного процесса, о своевременной коррекции педагогической деятельности на основе отслеживании ее результатов.

Об эффективности работы школы также будет свидетельствовать низкая степень различия между показателем удовлетворенности образовательным процессом учеников и показателем удовлетворенности учителей. В этом случае можно говорить об ориентации и педагогов как организаторов учебно-воспитательного процесса на мнение школьников о рефлексивной позиции учителей и нацеленности педагогической деятельности коллектива школы на удовлетворение образовательных потребностей тех, ради кого она и существует.

Суб'єктивна думка учасників освітнього процесу вивчається суб'єктивними методами: 1. анкетування; 2. бесіди; 3. опитування тощо. Обробка даних за допомогою математичних та статистичних методів дозволяє обєктизувати отримані дані.

Показник рівня задоволеності учасників освітнього процесу різними його сторонами є суб'єктивним. Він не може виступати ні в якості основного, ні в якості єдиного показника результативності діяльності навчального закладу. Може служити тільки як додатковий показник.

Показник задоволеності не претендує на роль критерію оцінки шкільної ситуації з позиції добре – погано, лише дозволяє дослідити думку учасників освітнього процесу про його організацію, зміст, умови.

Організація дослідження рівня задоволеності учасників освітнього процесу: Формування вибірки дослідження 1. відсутня необхідність залучати до дослідження всіх субєктів освітнього процесу – учнів, батьків, педагогів; 2. для дослідження серед учнів необхідно відібрати представників всіх типів класів (гімназичні, профільні, звичайні тощо) та вікових груп; 3. вікові групи: молодша – 2 – 5 класи (9 – 11 років); середня - 6 – 8 класи (12 – 14 років); старша – 9 – 11 класи (15 – 17 років);

4. для дослідження серед батьків необхідно відібрати представників різних соціальних груп (за рівнем життя, освіти, соціальним положенням); 5. обєктивність даних досягається якщо кількість учасників опитування буде становити не менше 30% учнів кожної вікової групи, відповідно не менше 30% батьків кожної вікової групи учнів та, бажано, всіх педагогів навчального закладу. Періодичність проведення дослідження 1. бажано щорічно; 2. основна умова: наявність можливості прослідити динаміку змін рівня задоволеності різними сторонами освітнього процесу за мірою просування по віковим ступеням навчання (одні і ті ж учасники процесу повинні висловити свою думку на різних етапах шкільного навчання).

Способи відбору одиниць у вибіркову сукупність: Власне випадкова Механічна Типова (районована) Серійна (гніздова).

Власне випадкова вибірка: відбір одиниць з усієї генеральної сукупності є ненавмисним; ґрунтується на принципі випадковості; передбачає жеребкування або використання таблиць випадкових чисел.

Механічна вибірка: Відбір одиниць проводиться механічно, через певний інтервал. Механічна вибірка має певні переваги перед власне випадковою, оскільки дає більш точне уявлення про генеральну сукупність у звязку з наближенням розподілу вибірки до розподілу генеральної сукупності, що забезпечує більшу репрезентативність вибіркової сукупності.

Типова (районована, розшарована): У випадку, коли генеральна сукупність не однотипна і це вливає на розмір досліджуваної ознаки, застосовують попередній поділ її на типові (однорідні) групи. На наступному етапі з кожної типової групи до вибіркової сукупності обирають певну кількість одиниць пропорційно розміру кожної групи в генеральній сукупності. На цьому етапі можна застосовувати як випадковий, так і механічний відбір. Такий відбір називається пропорційним.

Серійна (гніздова) вибірка: Відбір одиниць для обстеження проводять в індивідуальному порядку. У деяких випадках такий спосіб відбору практично недоцільний. Тоді відбір одиниць проводять групами (серіями, гніздами). У відібраних групах досліджують усі одиниці без винятку.

Аналіз отриманих даних

Етапи аналізу даних 1. Збір первинних даних для аналізу. Спостерігаючи і вимірюючи характеристики об'єкту, педагог-дослідник збирає первинний статистичний матеріал. Подальше завдання полягає у висуненні статистичної гіпотези на підставі теми і мети дослідження. 2. Введення даних в комп'ютер. Дані досліджень необхідно ввести в комп'ютер і зберегти. Введення даних може здійснюватися ручним набором чисел з клавіатури або ж експортом з файлу в якому-небудь форматі. Введені дані зазвичай відображаються у формі електронної таблиці або матриці даних, де стовпці представляють різні змінні (зростання, вага, колір очей), а рядки – вимірювання значень цих змінних.

3. Перетворення даних. Проводиться угрупування даних, тобто розподіл їх на однорідні групи відповідно до ознак, що цікавлять дослідника. Дані в кожній групі упорядковуються - класифікуються, сортуються, структуруються, підраховується частота подій. 4. Візуалізація даних – наочне представлення даних. Для цього можна використовувати як табличне уявлення, так і різні форми графічного зображення. Людина часто набагато більш продуктивно і швидко сприймає інформацію у вигляді зорових образів.

5. Статистичний аналіз - статистична обробка отриманих кількісних даних, що полягає в обчисленні деяких статистичних характеристик і оцінок, що дозволяють перевірити нульову гіпотезу. 6. Інтерпретація і представлення результатів. У творчості ученого, що займається проблемами педагогіки, найскладнішої вважається завдання інтерпретації отриманого і обробленого фактичного матеріалу. На жаль, дослідники нерідко уникають етап обговорення фактів і переходять відразу до виводів.

Графічні методи зображення даних: 1. Лінійний графік – передає зміни в деяких мірних числах, наприклад, зміна середніх оцінок контрольних робіт, проведених в одному класі протягом навчального року. Використовується для характеристики: -динаміки (оцінки змін явища у часі), -характеристики варіації в рядах розподілу, -оцінки виконання планових завдань, -оцінки взаємозвя'зку між явищами.

Різновиди лінійних графіків: Полігон частот – на базі полігону частот будується гістограма, різниця між ними полягає в тому, що в полігоні частота інтервалу зведена до його центру, а при гістограмі частоти зображають рівномірно в межах всього інтервалу. Кумулятивний графік частоти (нагромаджуючий розподіл частоти) – частота окремих інтервалів сукупності розглядається кумулятивний, тобто до частоти кожного інтервалу додаються частоти всіх попередніх інтервалів.

Діаграми зіставляють кількісну інформацію у вигляді площ різних фігур (круг, прямокутник, сектор, циліндр, бульбашки і ін.).

Гістограма: є різновидом діаграми, в якій по осі Y відкладаються частотні (інтервальні) значення якого- небудь угрупування, внаслідок чого графік стає ступінчастим. Вони використовуються для тих же цілей, як і лінійні графіки. Стовпчикові гістограми можуть також використовуватися для просторових порівнянь: порівняння показників за територіями тощо.

Секторні діаграми: Використовується для характеристики структури досліджуваних явищ. Аналіз структури проводиться на основі порівняння частин цілого за допомогою площ, що утворюються секторами круга. Для побудови такої діаграми круг треба поділити на сектори пропорційно питомої вазі певної частини в цілому. Сума часток окремих частин повинна дорівнювати 100%.

Анализ взаимосвязей Задачи: Установление наличия взаимосвязи; Характер взаимосвязи; Тесноту взаимосвязи. Методы: Корреляционный анализ Регрессионный анализ

Функциональные зависимости: Суть: каждому значению одной переменной всегда соответствует одно определенное значение другой переменной. Графическим изображением анализируемой зависимости служит прямая линия.

Прямая пропорциональная зависимость: Y = KX, где К – коэффициент пропорциональности Линейная зависимость: Y = KX+В

Вид линейной зависимости

Корреляционный анализ Определяет тесноту связи между признаками Линейный коэффициент корреляции чаще всего рассчитывается по формуле Пирсона.

Формула рассчета:

Коэффициент корреляции изменяется от -1 до 1. При значении 0 линейной зависимости между двумя выборками нет. Знак «+» означает связь прямую (увеличение или уменьшение одного признака сопровождается аналогичным изменение другого признака). Знак «-» означает обратную связь (увеличение или уменьшение одного признака сопровождается противоположным по направлению изменение другого признака)

Общая классификация корреляционных связей (по Ивантер Э.В., Коросову А.В., 1992): сильная, или тесная при коэффициенте корреляции r>0,70; средняя при 0,50<r<0,69; умеренная при 0,30<r<0,49; слабая при 0,20<r<0,29; очень слабаяпри r<0,19.

0,6 > r < 1 – тесная взаимосвязь; 0,4 > r < 0,59 – связь существует, но не особо значима (это не основной фактор, который влияет на результативный признак); 0,01 > r < 0,39 – взаимосвязи нет

Проверка значимости парного коэффициента корреляции: Осторожно необходимо подходить к трактованию коэффициентов корреляции для выборок. Для этого определяется его значимость. Для этого используют t-критерий Стьюдента. Если t (факт.) > t(критич.), то коэффициент корреляции значим.

Графический метод корреляционного анализа

Оценка тесноты связи Коэффициент корреляции не показывает степень воздействия факторного признака на результативный. Таким показателем является коэффициент детерминации. Коэффициент детерминации (коэффициент корреляции, который возведен в квадрат) определяет долю изменений, обусловленных влиянием факторного признака, в общей изменчивости результативного признака.

Например: Коэффициент корреляции равен 0,8. Тогда коэффициент детерминации будет 0,8*0,8*100% =64% Таким образом, колебания показаний У на 64% определяется колебаниями показателей Х

Линейная регрессия: Регрессионный анализ позволяет приближенно определить форму связи между результативным и факторным признаками, а также решить значима ли эта связь. Y = KX+В, где К – коэффициент регрессии

Коэффициент регрессии показывает, на какую величину в среднем изменяется результативный признак при изменении факторного признака на единицу.