Доповідач: вчитель-дефектолог Ляшкова Наталія Олександрівна Тема. Організаційно- методичні засади навчання дітей з особливими освітніми потребами

Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менш розвинена, ніж її однолітки, але розвинена інакше. Л.В. Виготський

Нозологія - (від грецької nósos хвороба і …логія, буквально вчення про хворобу) розділ теоретичної медицини, що включає вчення про хвороби, їхню класифікацію Існує кілька нозологій людей з інвалідністю, які потребують спеціальних/додаткових засобів або технологій для переміщення чи орієнтування 1.Особи ураженням опорно-рухового апарату (ОРА - опорники) 2.Особи з порушенням зору (незрячі) 3.Особи з порушенням слуху 4.Особи з розумовими та психічними порушеннями

Успішні люди Гомер - письменник Ванга, - найвідоміша ясновидця Рей Чарльз Андреа Бочеллі Стів Вандер Відомі співаки та музиканти:

Успішні люди винахідник телефону, американський сурдопедагог Олександр Грехем Белл; французький письменник, мислитель, композитор Жан Жак Руссо; - відомий французький філософ Мішель Монтень; видатний німецький композитор Людвиг Ван Бетховен; авіаконструктор, основоположник сучасної космонавтики Костянтин Ціолковський; учений-дефектолог, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук Ольга Іванівна Скороходова видатна актриса американських серіалів, зірка мильних опер Емі Екланд; володарка «Оскара» в номінації «За кращу жіночу роль» американська акторка Марлі Матлін;

Нозології Виділяють наступні категорії порушень психофізичного розвитку у дітей: виразні та сталі порушення слухової функції (глухі, слабочуючі, пізно оглухлі діти); виразні порушення зору (сліпі, слабкозорі діти); важкі мовленнєві порушення (діти-логопати); стійкі порушення інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (розумово відсталі діти); затримка психічного розвитку (діти із ЗПР); порушення опорно-рухового апарату (діти з порушеннями опорно-рухового апарату); емоційно-вольові розлади (діти з порушеннями емоційно- вольової сфери); комплексні порушення декількох функцій (сліпоглухі діти; діти, в яких порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю).

До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини. А саме: захворювання нервової системи: - дитячий церебральний параліч, - поліомієліт; вроджені патології опорно-рухового апарату: - вроджений звих стегна, кривошия, аномалії розвитку хребта (сколіоз), клишоногість та інші деформації стоп, недорозвиток і дефекти кінцівок, аномалії розвитку пальців кисті, артрогрипоз (вроджене каліцтво); набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату: - травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок, поліартрит, захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт), системні захворювання хребта (рахіт, хондродистрофія). Захворювання та порушення опорно-рухового апарату є досить різними, проте у більшості дітей спостерігаються подібні проблеми, зокрема, основним порушенням є рухове (затримка формування, порушення або втрата рухових функцій).

Особи з порушенням зору (незрячі) Дітей із стійкими порушеннями зору поділяють на сліпих і слабкозорих: сліпота – зорові відчуття або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте недостатній для звичайної життєдіяльності; слабкозорість – виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, звуження меж поля зору), або прогресуюче захворювання.

Виділяють вроджену і набуту втрату зору: вроджена втрата зору потребує глибшої корекційної роботи та розвитку усіх когнітивно-пізнавальних процесів; за набутої повної або часткової втрати зору у своїй роботі з такою дитиною можна опиратися на набутий нею зоровий досвід, який важливо закріплювати і доповнювати через словесно-описові формули.

Численні експерименти спростували твердження про наявність функціональних відмінностей мозку дитини з дефектом органів зору від мозку нормативної дитини.

Особи з вадами слуху Порушення слухової функції поділяються на такі види: глухота – глибоке стійке двостороннє порушення слуху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення; приглухуватість (туговухість) – часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка є причиною порушень мовленнєвого розвитку; пізнооглухлість – втрата слуху після того, як мовлення було сформованим.

Люди з розумовими або психічними порушеннями Терміном розумова відсталість позначається стійко виражене зниження пізнавальної діяльності дитини, що виникає на основі органічного ураження центральної нервової системи. У осіб з інтелектуальними порушеннями страждають усі сторони мовлення: фонетична, лексична, граматична. Відзначаються труднощі звуко-буквеного аналізу та синтезу, сприйняття і розуміння зверненого мовлення. В результаті спостерігаються різні види розлади письма, труднощі оволодіння технікою читання, знижена потреба в мовному спілкуванні.

За глибиною дефекту розумова відсталість, відповідно до МКБ-10 підрозділяється на чотири ступені: Легка розумова відсталість Помірна розумова відсталість Важка розумова відсталість Глибока розумова відсталість

Особливості стану дітей з легким ступенем набувають мовні навички з деякою затримкою, але більшість з них здатні підтримувати бесіду; досягають повної незалежності в сфері догляду за собою, в практичних і домашніх навичках; основні труднощі спостерігаються у сфері шкільної успішності, програму загальноосвітньої школи засвоїти не можуть; проте, багато дорослих здатні працювати, підтримуючи хороші соціальні взаємини і вносячи посильний вклад у добробут сім'ї.

Особливості стану дітей з помірним та важким ступенем більшість мають обмеження моторних функцій, які спричиняють проблеми з самообслуговуванням. важко самостійно налагодити соціальні контакти: в родині, у закладі, де вони навчаються, серед знайомих, близьких та друзів. мають труднощі у засвоєнні та використанні складних та абстрактних понять, мовлення, калькуляції, читання, письма, опрацювання інформації, засвоєння досвіду. притаманне поверхневе, глобальне сприйняття, тобто сприйняття предметів в цілому.

Особливості стану дітей з глибоким ступенем досить обмежені можливості до розуміння і виконання навіть найпростіших інструкцій; більшість нерухомі або різко обмежені в рухах, страждають від нетримання сечі і калу, з ними можливі лише найпростіші форми невербальної комунікації; не здатні піклуватися про свої елементарні потреби, і потребують постійної допомоги й нагляду.

Найважливішими напрямками педагогічної роботи з дітьми, які мають розумову відсталість є: тренування соціально-побутових навичок в домашніх умовах і за межами домівки; формування навичок спілкування, емоційно- вольової та власне особистісної сфери; розвиток пізнавальної та рухової сфери як передумови навчання та виконання трудової діяльності; формування елементарних учбових навичок (читання, письма, лічби) та навичок трудової діяльності.

Перешкоди, які впливають на освітній процес: переважно зорове сприймання (особи з порушеннями слуху) або слухове (особи з порушеннями зору); занижений інформаційний запас; переважно образне мислення (Проблемними в засвоєнні знань є дисципліни з великою кількістю понять та абстрактних уявлень. В той же час навчання за аналогією і на конкретних прикладах великих утруднень не створює); нижчий початковий інтелектуальний потенціа;л слабка мотивації сповільненість процесів засвоєння знань; нечітка пріоритетність; короткочасна пам'ять; швидка стомлюваність втрати інформації в системі «вчитель - учень».

Нозологія – це не вирок, а лише певна особливість у розвитку. Отже, ми працюємо не з нозологією, а з дитиною.

Що відомо про аутизм?

Статистика У світі – 67 млн. людей з аутизмом В Україні: 5092 людини, з них 10% - неповнолітні Кожний 50-й аутист – хлопчик, 250-а - дівчинка

Чи може людина з аутизмом бути успішною?

Вінсент Ван Гог Альберт Ейнштейн Вуді Аллен Ендрю Джексон Боб Ділан Марія Склодовська-Кюрі Сильвестр Сталлоне Кортні Лав Білл Гейтс

Особливості аутизму

Симптоми аутизму Дитина рідко встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб. Виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу, ніж від неї сподіваються. Переважно грається сама, перебуває наче у своєму власному світі. Не наслідує ігри інших дітей, дорослих та поведінки батьків. Зовсім не виявляє зацікавлення до гри з однолітками. Дитина починала говорити, а потім перестала. Не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом. Розвиток мовлення дитини не відповідає її вікові. Механічно повторює почуті слова, напр., висловлювання з телепрограм. Повторює їх багаторазово. У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки.

Повторює у відповідь останні слова, з якими до неї звертаються. Надмірно боїться різких звуків (наприклад, шуму паровоза), часто затуляє при цьому долонями очі, вуха. Не хоче, щоби її торкалися, обіймали, гладили по голові. Має стереотипні рухи, наприклад, клацає пальцями, крутить головою, погойдується. Протестує проти змін у середовищі довкола неї. Надмірно захоплюється числами, датами, поодинокими предметами, якоюсь однією темою. Їй подобається крутитися на місці чи вона захоплюється предметами, що крутяться. Має обмежене коло уподобань, напр., грається лише одним (часто незвичним) предметом, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки. Дитину важко зупинити в її повторюванні стереотипних дій чи фраз, відвернути її увагу на щось інше. Привязується до незвичних речей, любить гратися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям. Потребує точного дотримування встановлених ритуалів, різко реагує на будь-які зміни.

Аутизм – це загальне порушення розвитку, що позначається на вербальній і невербальній комунікації та соціальній взаємодії, а також ускладнює становлення адаптаційних процесів; розлади аутичного спектра в цілому виявляються у віці до трьох років. Вперше термін «аутичний» був вживаний Блейлером в 1908 році Аутизм як самостійний розлад вперше був описаний доктором Лео Каннером в 1942 році, в 1943 р. подібні розлади у старших дітей описав Г. Аспергер, а в 1947 р. - С. С. Мнухін.

Сьогодні у нашій країні ефективне навчання практично неможливе через такі чинники: брак системи раннього втручання (системної ранньої допомоги, соціально-педагогічного патронату), відсутність стандартів надання психолого-педагогічних послуг як однієї з найважливіших умов розвитку дітей з аутизмом, через брак розуміння тих підходів, які майже 40 років з успіхом застосовують фахівці інших країн для дітей з аутизмом, вітчизняні фахівці займаються з дітьми цієї категорії так само, як, наприклад, з дітьми, які мають затримку психічного (психомовленнєвого) розвитку, або розумово відсталими, відсутність потрібних штатних одиниць (передусім, спеціально підготовлених асистентів вчителя, педагогів супроводу), узгодженої співпраці між фахівцями.

Основним психолого-педагогічним аспектом корекційно-розвивальної роботи має бути забезпечення умов для формування вищих форм психічної діяльності у відповідності до закономірностей розвитку дитини; корекційно-педагогічна робота, повинна будуватися не як сукупність окремих вправ, не як просте тренування недорозвинених умінь і навичок, а як цілісна осмислена діяльність дитини, що органічно вписується в систему її повсякденної життєдіяльності і систему її соціальних стосунків.

Етапи корекційної роботи Перший етап: «Встановлення емоційного контакту, подолання негативізму у спілкуванні з дорослими, нейтралізація страхів». Дорослим слід пам'ятати про 5 «не»: 1) не говорити голосно; 2) не робити різких рухів; 3) не дивитись пильно в очі дитині; 4) не звертатись прямо до дитини; 5) не бути занадто активним і нав'язливим. Для встановлення контакту треба знайти підхід, що відповідає можливостям дитини, визвати її на взаємодію з дорослим. Наприклад: дитина махає руками – дорослий організовує гру «Метелики літають», дитини бігає по колу – гра «Дожену» і т.д.

Другий етап: «Подолання труднощів цілеспрямованої діяльності дитини.» Навчання спеціальним нормам поведінки, розвиток здібностей. Для дітей з аутизмом дуже важлива цілеспрямована діяльність. Вони швидко втомлюються, відволікаються, навіть від цікавих занять. Попередженню цього сприяє часта зміна видів діяльності і врахування бажання і готовності дитини взаємодіяти з педагогом. Змістовою стороною занять з дитиною є діяльність, яку вона любить, яка додає стану приємних сенсорних відчуттів, тобто потрібно враховувати інтереси та уподобання дитини. На початку роботи з дитиною активно обігруються її стереотипи. Під час навчання дорослий знаходиться позаду дитини, непомітно надає допомогу, створює відчуття самостійного виконання дії. Потрібно дозувати похвалу, щоб не виробити залежності від підказки. Неадекватна реакція у дитини свідчить про перевтому або нерозуміння задачі.

Поширеними системами допоміжної альтернативної комунікації в світі для цієї категорії дітей є жестова мова, комунікативна система обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS) і Makaton (назва жестово-символьної системи комунікації).

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – всі діти є цінними й активними членами суспільства.

Що необхідно для реалізації ідеї інклюзивної освіти у навчальному закладі?

Головний принцип навчання індивідуальний підхід. Для кожної дитини індивідуальний план, який формується на підставі оцінювання її потреб та потенціалу і містить індивідуальні цілі для кожної дитини.

Для реалізації впровадження інклюзивного навчання потрібно: по-перше, забезпечити безбар'єрність освітнього середовища, тобто досягнення такого рівня технічного забезпечення навчальних закладів, яке давало б можливість брати участь в освітньому процесі всім без винятку і незалежно від стану здоровя;

Для дітей з порушеннями опорно- рухового апарату забезпечення вільного архітектурно- освітньо-комунікаційного простору, в якому вони можуть вільно пересуватись, навчатись, розвиватись і спілкуватись

Для залучення студентів із сенсорними порушеннями в інклюзивний освітній простір потрібно врахувати і максимально компенсувати труднощі, які виникають під час сприймання ними навчального матеріалу. Саме тому важливо чітко уявляти, яким чином дитині зручніше сприймати цей матеріал: візуально (супровід занять перекладачем жестової мови або використання мультимедійної техніки), на слух, тактильно (друковані матеріали шрифтом Брайля).

Для реалізації впровадження інклюзивного навчання потрібно: по-друге, адаптувати навчальні програми та плани, віднайти оптимальні технології і методи навчання з врахуванням індивідуальних потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку;

Для реалізації впровадження інклюзивного навчання потрібно: по-третє, забезпечити умови для всебічного розвитку особистості, їхньої повноцінної участі у шкільному житті: виховних заходах, конкурсах, спортивних змаганнях.

Дякую за увагу, бажаю успіху!