Корекційно-виховна робота в в інклюзивних класах відповідно до Державного стандарту спеціальної освіти Конопацька О.С., завідувач лабораторії інклюзивної освіти ОІППО

У Конвенції про права дитини в ст. 23 зазначено: що розумово чи фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя в умовах, які забезпечили її гідність, сприяли її впевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства

Тому для здійснення корекції порушень у фізичному та психічному розвитку учнів з особливими освітніми потребами проводиться відповідна корекційно- компенсаторна діяльність, яка є складним психофізіологічним і соціально-педагогічним явищем, що охоплює весь освітній процес.

Ця робота потребує: впровадження особистісно зорієнтованих програм навчання та розвитку; корекційно-спрямованого індивідуального і диференційованого навчання; запровадження інтегрованого навчання.

Корекційно-розвивальна робота спрямована на: розвиток зорового та слухового сприймання, мовлення, корекцію пізнавальної діяльності, фізичний розвиток, формування навичок просторового, соціально- побутового орієнтування;

розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку учнів шляхом взаємодії з навколишнім середовищем на основі знань, умінь і навичок мовленнєвої, зокрема, комунікативної діяльності;

формування компенсаційних засобів діяльності як важливої передумови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в основній школі;

створення передумов для соціальної реабілітації та інтеграції, розвиток самостійності та життєво важливих компетенцій, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (із Постанови Кабінету Міністрів України від р. 607

Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами Державний стандарт визначає вимоги до рівня освіченості дітей з особливими освітніми потребами на рівні початкової загальної освіти. Державний стандарт визначає оптимальний зміст та обсяг навчального навантаження

для дітей з особливими освітніми потребами у поєднанні з відповідною корекційно-розвитковою роботою. В основу Державного стандарту покладено особистісно орієнтований, компетентнісний та соціокультурні підходи.

Державний стандарт складається : з базового навчального плану початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами; загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти; державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки таких дітей.

Зміст та основні напрямки корекційно-педагогічної діяльності спрямовані: по-перше, в рамках Концепції спеціального навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі;

по-друге, корекційна діяльність являється складовою частиною загальної освіти, в той же час має свій специфічний напрямок при здійсненні навчально-виховного процесу;

по-третє, за обємом і значенням корекційно- педагогічного процесу в системі спеціальної освіти йому відводиться значне місце.

Основні напрямки корекційно-педагогічного процесу: корекційний вплив на дитину факторами середовища (терапія середовищем); спеціальний підбір культурно-масових заходів; психогігієна сімейного виховання;

корекція окремих сторін психічної діяльності; розвиток процесів мислення; корекція порушень емоційно- вольової сфери; розвиток мовлення; розвиток уявлень про навколишній світ; збагачення словникового запасу;

корекція індивідуальних прогалин в знаннях; відновлення позитивних якостей, які одержали незначну девіацію; виховання навичок моральної поведінки.

Що лежить в основі спеціальних методів і прийомів корекційно- педагогічної діяльності? Загальнопедагогічні підходи, які направлені на розвиток, збереження або відновлення порушених функцій організму, знань чи умінь дитини.

Які це методи? вправ; переконань; прикладу; стимулювання поведінки і діяльності дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці.

Вчитель загальноосвітньої школи повинен бути готовий: не тільки до професійно- педагогічної діяльності зі звичайними учнями, але й до корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають психофізичні особливості.

Педагог як субєкт педагогічної діяльності повинен також уміти: управляти розвитком навчання і виховання учня; своєчасно і результативно здійснювати корекцію педагогічного впливу на особистість дитини; його поведінку; і відношення до навчального середовища.

Які корекційні уміння повинні бути у вчителя, в класі якого є діти з особливостями психофізичного розвитку? уміння бачити відхилення в розвитку дитини; провести педагогічну діагностику разом з психологом та дефектологом;

спрогнозувати шляхи подальшого розвитку дитини з урахуванням наявного дефекту; попередити виникнення порушень розвитку, вторинних відхилень; визначити загальні і конкретні завдання корекційного навчання і виховання;

спланувати окремі види корекційної роботи; враховувати в навчально- виховному процесі характерні для дітей з особливостями психофізичного розвитку можливості і фактори компенсації та використовувати їх у педагогічній діяльності;

відбирати і застосовувати необхідні для вирішення корекційних завдань методи, прийоми і засоби навчання, виховання, діагностики, корекції, компенсації; створювати розвивальне середовище для навчання, розвитку і соціальної адаптації учнів з особливими освітніми потребами ;

формувати позитивну мотивацію участі в корекційній роботі у дітей, виховувати в них оптимізм, бачення життєвої перспективи, відчуття успіху; визначати результативність корекційної роботи на всіх етапах педагогічної діяльності;

працювати в тісному контакті з фахівцями: дефектологом, психологом, вчителем- логопедом, медичними працівниками, батьками. Корекційна робота повинна бути направлена корекцію всієї особистості.

В корекційній роботі поряд із спеціальними вправами, необхідні вправи на: зміцнення мязів кисті руки, дрібної моторики пальців рук; розвиток орієнтування в просторі; розвиток памяті, мислення, мовлення тощо.

Загальні рекомендації щодо роботи з дітьми- інвалідами Варто створити для роботи спокійну атмосферу: -міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль у встановленні контактів; -жести мають носити відкритий доброзичливий характер;

- не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені. Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт: -зустріч з дітьми треба починати з усмішки; -ні в якому разі не можна настроюватись на почуття

жалю або зверхності або нехтувати дитиною – ваше обличчя і жести вас видають. Дитина-інвалід має своє психологічне життя: -потрібно коректно знайомитися з внутрішнім світом дитини; -залучати її до гри або запропонувати іграшку чи цікаве завдання;

- варто проводити дидактичні ігри, використовувати роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор; - у процесі гри корегувати вади мовлення; - варто весь час підбадьорювати дитину; - слова не вмієш,- злякався, у тебе не вийде виключити з розмови;

Варто постійно тримати дитину в полі зору, стежити за її реакціями: -напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими; -слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженою;

Для того, щоб вчитель досяг результатів, необхідно користуватися такими критеріями, як: якісне і кількісне полегшення структури дефекту; виправлення недоліків і перехід до позитивних можливостей дитини;

підвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, збільшення зони найближчого розвитку; свідоме користування дітьми набутим досвідом; накопичення і позитивні зміни властивостей особистості.

Користуючись цими критеріями, вчитель може зробити висновок щодо правильності та якості корекційної роботи. Висвітлювати їх можна у індивідуальних картках розвитку через певні проміжки часу.

Підставою для цього стануть результати роботи дефектолога, психолога, логопеда та ін. Дидактичними показниками при цьому виступатиме традиційна оцінка знань, умінь та навичок.

Поради вчителям загальноосвітньої школи для успішної роботи з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку Вчитель повинен володіти необхідними знаннями і навичками:

зокрема, ознайомитись із анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини; вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини; враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

бути добре знайомим з приладами, які використовують учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів; навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з особливими освітніми потребами;

вивчити основні принципи роботи в команді; навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять; закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються; вміти складати плани індивідуальної роботи оволодівати спеціальними методиками відповідно до специфічних потреб дітей;

створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми; формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища; ставитися з повагою до дітей та їх батьків.

Що повинен знати вчитель, у якого в класі знаходиться дитина з порушенням зору? Рання діагностика порушень зору у дітей дає змогу вчасно надати їм допомогу. Учні з поганим зором потребують допомоги вчителя. В роботі з ними наголос слід роботи на розвиток самообслуговування і побутових навичок.

У більшості дітей з вродженою і ранньою постнатальною патологією органу зору зазнають довготривалої сенсорної та психічної депривації. Внаслідок цього рівень загального психічного розвитку дитини не відповідає його віку.

Завдання педагога в інтегрованому класі - розвивати потенційні можливості учня; компенсаторні механізми організму; навчити дитину самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими аналізаторами.

Які труднощі слабозорих дітей у пізнавальній діяльності? Повязані з недостатнім оволодінням моторикою власного тіла. Орієнтуванням у малому та великому просторі. Вони не в змозі самостійно організувати не тільки свою пізнавальну, навчальну діяльність, але й своє життя та ігри.

Тому процес інтегрованого навчання слабозорої дитини повинен носити: спрямований корекційний індивідуалізований характер; відповідати адаптації наочного матеріалу.

Які основні принципи адаптації наочного матеріалу для дітей з порушеннями зору? Зображення на малюнках повинні мати оптимальні просторові і тимчасові характеристики (яскравість, контраст, колір).

Дотримання в зображеннях пропорційності відносин за величиною, кольором та формою, відповідно до реальних обєктів. Предявлення стимулюючого матеріалу повинно здійснюватись з відстані не менше ніж см від ока під кутом від 5 до 40 градусів щодо лінії погляду.

Інформаційна ємність зображень і сюжетних ситуацій повинна бути обмежена з метою вилучення надмірності, що ускладнює упізнавання. Фон, на якому предявляється обєкт, повинен бути розвантаженим від зайвих деталей. Хроматичні обєкти повинні мати насичені кольори. Бажано використовувати жовті, червоні, жовтогарячі і зелені тони.

При використанні загальних методик для слабозорих дітей необхідна адаптація їх процедури проведення: збільшення часу на експозицію завдань та малюнків, через труднощі сприйняття, координації рухів рук і очей, необхідності тактильного контролю та додаткового обстеження.

у предявленні завдань і тестів домінуючим є вербальний спосіб, точні словесні інструкції (після словникової роботи) тривалість зорової роботи не повинна перевищувати 15 хв.

Вчитель інтегрованого (інклюзивного) класу повинен: знати ступінь порушення зору дитини, уявляти його індивідуальні можливості і потреби; підтримувати тісний контакт з дефектологом, психологом, логопедом, батьками дитини;

використовувати всі збережені та порушені аналізатори; проводити на всіх заняттях роботу по навчанню орієнтування в просторі; продумати, де посадити такого учня (на першу парту у середньому ряду).

Рекомендації вчителю, в класі якого є слабочуюча (туговуха) дитина: складати індивідуальне планування щодо засвоєння тих тем, які викликають утруднення в оволодінні навчальним матеріалом; не повертатися спиною до слабочуючого учня під час усних пояснень;

контролювати розуміння дитиною завдань, інструкцій, питань учителя та відповідей учня; залучати батьків до закріплення до закріплення нового матеріалу в домашніх умовах; У корекційній роботі максимально використовувати випереджувальний метод навчання;

частіше заохочуйте за вірні відповіді; памятати, що такий учень повинен сидіти за першою партою перед столом учителя для слухозорового сприйняття мовного матеріалу; вимагати від батьків постійного носіння дитиною слухового апарата.

проводити бесіди з дітьми й батьками про незвичайність нового учня (нових) учнів. організація спільних ігор під час перерв і після уроків. організація спільної діяльності на уроці, після уроків. організація взаємодопомоги чуючих слабочуючих.

частіше заохочування слабочуючих за позитивні вчинки, участі у різних видах діяльності; відмова від покарань, зауважень у некоректній формі.

У процесі навчання педагогічний колектив разом з психологом, логопедом, дефектологом проводять: діагностику утруднень у навчанні за базовими предметами з наступним обговоренням результатів. Всі дані про дитину і її успіхи заносяться у діагностичну карту.

Якщо в класі навчається дитина з ДЦП: необхідно застосовувати комплексний характер корекційно-педагогічної роботи. Це означає, що потрібне постійне враховування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень в динаміці розвитку дитини, а також попередження і корекція цих порушень.

Ранній початок послідовного впливу з опорою на збережені функції. Корекційна робота будується з урахуванням того, на якому етапі психомовного розвитку знаходиться дитина. При всіх корекційно-педагогічних заходах стимулюється навчальна діяльність. Ведеться спостереження за дитиною в динаміці.

Специфіка корекційної роботи з дітьми, у яких ЗПР Затримка психічного розвитку – це порушення нормального темпу психічного розвитку, в результаті чого, дитина, яка досягла шкільного віку, продовжує залишатись в колі дошкільних, ігрових інтересів.

При ЗПР діти не можуть : включатися в шкільну діяльність; сприймати шкільні завдання і виконувати їх. Вони ведуть себе в класі так, як в умовах гри в групі дошкільного навчального закладу.

Основні завдання корекційно-виховної роботи : допомогти дітям із ЗПР оволодіти знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно здобувати знання і користуватися ними;

шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини; проводити лікувально- оздоровчі заходи. змінювати види діяльності на уроці з метою відпочинку; здійснювати індивідуальний підхід, надавати індивідуальну допомогу;

давати завдання з опорою на зразки; проводити доступний інструктаж щодо виконання завдань; для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи; проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;

під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін його психічної діяльності, вміння усувати перешкоди; в разі необхідності учень повинен відвідувати логопедичні заняття; проводити індивідуальні корекційні заняття, використовувати різноманітні види практичної діяльності.

Важливо, щоб батьки дитини із ЗПР: стали активними учасниками корекційно-розвивального процесу; повірили в можливості свої дитини і позитивний результат корекційної роботи. Для вчителя класу, асистента вчителя повинні стати правила- ми: відвідування сімї дитини, спілкування і взаємодія з батьками вдома.

Аутизм. Методика корекційної роботи Під час спостереження за дитиною може таке виникнути, що у неї взагалі відсутня потреба у спілкуванні. Саме тому формування соціально-комунікативних навичок є одним із найважливіших завдань у навчанні та вихованні аутичних дітей.

Специфічні правила взаємодії з аутичними учнями: дайте дитині час для відповіді; сприймайте позитивно будь- яку спробу комунікації з боку дитини, навіть неадекватну; не давайте не очікуваних завдань;

Під час фронтальної роботи звертайтесь в класі до аутичної дитини на імя, якщо потрібно, торкніться її. Тільки тоді учень буде виконувати фронтальне завдання; Коли дитина запитує, будьте впевнені, що відповідаєте передусім на її наміри, а не на слова.

Коли слова її не мають ніякого сенсу, подумайте, що вона мала на увазі. Під час дитячої сварки вчитель має вербалізувати думки іншої дитини, оскільки аутисти не можуть поставити себе на місце іншого та розпізнати його думки, наміри, почуття. Перш, ніж висловлювати власні думки, пристосовуйтеся до думок дитини, вербалізуйте їх.

Методика пропедевтичної роботи з учнями молодших класів: Пропедевтика з невербальними аутичними дітьми має подвійну мету: - формування фундаментальних загальнонавчальних навичок, спрямування уваги на вчителя, дидактичний матеріал (сидіння за партою) тощо; - корекція несприятливих для навчального процесу форм поведінки.

Робота в цей період проводиться з дитиною індивідуально. Важливим етапом є розвиток потреби візуального контакту. Контакт очима дає змогу навчити спрямовувати увагу на завдання, спостерігати за моделлю поведінки вчителя.

Ні в якому разі не слід примушувати аутичну дитину дивитися у вічі! Розвивайте саме потребу в контакті. На наступному етапі роботи з формування комунікативних навичок використовуються два основні прийоми: 1. Мовленнєвий тренінг, який охоплює вербальне розуміння та іменування експресивного мовлення.

2. Мовленнєвий тренінг з використанням тестів, який називають тотальною або синхронною комунікацією. В обох випадках початковою метою є засвоєння назв 5-6 предметів, дій, важливих у повсякденному житті. На наступному етапі можна зробити домашній альбом- щоденник.

У пропедевтичний період застосовують музичну та ритмічну стимуляції, які створюють базу для діагностичних взаємодій.

Методика роботи з учнями старших класів Працюючи над формуванням соціально-комунікативних навичок, акцентуйте увагу на одній із них. Це полегшує її опанування. Допомагайте дітям виявити та розуміти власні почуття в емоційно наповнених ситуаціях. Учіть емпатії, пояснюйте дитині почуття інших у певній ситуації.

Використовуйте реальні життєві ситуації, сюжети телепрограм, фільмів. Обговорюйте поведінку інших дітей. Власний приклад учителя має велике значення.

Обовязково слід формувати такі соціально- комунікативні навички: привітання і прощання; дякування; спільна гра у парі, у групі, рольова гра; прохання про допомогу, послугу, прийняття допомоги;

постановка запитань, слухання відповіді; уміння відповідати по черзі; запрошення приєднатися інших до спільної діяльності; переривання пауз у розмові, чекання; ведення розмовного діалогу; висловлювання компліментів; мирне розвязання конфліктних ситуацій вербальним шляхом.

Корекційно-педагогічна допомога при аутизмі Підвищувати рівень спеціальних знань про аутизм. Здійснювати індивідуальний підхід з урахуванням таких проявів аутизму, як ранимість, втомлюваність, нерівномірність мовленнєвих і моторних навичок, уповільненість реакцій, труднощі сприйняття фронтальної роботи, відповідях біля дошки.

Учителю не слід поспішати з висновками, потрібно зрозуміти причини порушень поведінки і невдач у навчанні. Памятати: що корекційно- педагогічна робота з аутичною дитиною – є найскладнішою в сучасній спеціальній педагогіці.