Сучасний урок. Інноваційний підхід до активізації пізнавальної діяльності учнів

Мальований В.Б. заступник директора з навчально виховної роботи Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів 119 Харківської міської ради Харківської області

Питання активізації навчання учнів відносяться до числа найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики. Реалізація принципу активності в навчанні має певне значення, оскільки навчання і розвиток носять діяльнісний характер, і від якості навчання як діяльності залежить результат навчання, розвитку та виховання учнів. Довгий час одними з найважливіших проблем дидактики є: яким чином активізувати учнів на уроці? Які методи навчання необхідно застосовувати щоб підвищити активність учнів на заняттях? Рішення задачі підвищення ефективності навчального процесу вимагає наукового осмислення перевірених практикою умов і засобів активізації учнів.

У навчальному закладі особливе місце займають такі форми занять, які забезпечують активну участь в уроці кожного учня, підвищують авторитет знань та індивідуальну відповідальність учнів за результати навчальної праці. Ці завдання можна успішно вирішувати через технологію застосування активних форм навчання.

Ставлення учнів до навчання викладача зазвичай характеризується активністю. Активність (вчення, освоєння змісту і т.п.) визначає ступінь (інтенсивність, міцність) "зіткнення" учня з предметом його діяльності. У структурі активності виділяються наступні компоненти: · Готовність виконувати навчальні завдання; · Прагнення до самостійної діяльності; · Свідомість виконання завдань; · Систематичність навчання; · Прагнення підвищити свій особистий рівень та інші.

Найбільший активізуючий ефект на заняттях дають ситуації, в яких учні самі повинні: - відстоювати свою думку; - брати участь в дискусіях та обговореннях; - ставити питання своїм товаришам і викладачам; - рецензувати відповіді товаришів; - оцінювати відповіді та письмові роботи товаришів; - пояснювати більш слабким учням незрозумілі місця; - самостійно вибирати посильне завдання; - знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми); - створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій; - вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування відомих їм способів рішення.

Можна стверджувати, що нові технології самостійного навчання мають на увазі, перш за все підвищення активності учнів: істина здобута шляхом власної напруги зусиль, має величезну пізнавальну цінність. Звідси можна зробити висновок, що успіх навчання в кінцевому підсумку визначається ставленням учнів до навчання, їх прагненням до пізнання, усвідомленим і самостійним придбанням знань, умінь і навичок, їх активністю.

Перший рівень - відтворювальна активність. Характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом його застосування за зразком. Цей рівень відрізняється нестійкістю вольових зусиль учня, відсутністю інтересу до поглиблення знань, відсутність питань типу: «Чому?»

Другий рівень - інтерпретуальна активність. Характеризується прагненням учня до виявлення сенсу досліджуваного змісту, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах. Характерний показник: велика стійкість вольових зусиль, яка виявляється в тому, що учень прагне довести розпочату справу до кінця, при скруті не відмовляється від виконання завдання, а шукає шляхи вирішення.

Третій рівень - творчий. Характеризується інтересом і прагненням не тільки проникнути глибоко в сутність явищ та їх взаємозв'язків, але і знайти для цієї мети новий спосіб. Характерна особливість - прояв високих вольових якостей учня, завзятість і наполегливість у досягненні мети, широкі і стійкі пізнавальні інтереси. Даний рівень активності забезпечується збудженням високого ступеня неузгодженості між тим, що учень знав, що вже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем.

Принцип проблемності. Перш за все як основоположний принцип слід розглядати принцип проблемності. Учень отримує нові знання не в готових формулюваннях викладача, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Особливість застосування цього принципу в тому, що він має бути спрямованим на вирішення відповідних специфічних дидактичних завдань: руйнування невірних стереотипів, формування прогресивних переконань, економічного мислення.

Принцип взаємонавчання. Учні у процесі навчання можуть навчати один одного, обмінюючись знаннями. Для успішного самоосвіти необхідні не тільки теоретична база, а й уміння аналізувати і узагальнювати досліджувані явища, факти, інформацію; вміння творчо підходити до використання цих знань; здатність робити висновки зі своїх і чужих помилок; вміти актуалізувати і розвивати свої знання та вміння.

Прінціп мотивації. Активність як самостійної, так і колективної діяльності учнів можлива лише при наявності стимулів. Головним на початку активної діяльності повинна бути не вимушеність, а бажання учня вирішити проблему, пізнати що-небудь, довести, оспорити.

Принципи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, також як і вибір методів навчання, повинні визначаться з урахуванням особливостей навчального процесу. Крім принципів і методів, існують також і фактори, які спонукають учнів до активності, їх можна назвати ще і як мотиви чи стимули викладача, що б активізувати діяльність учнів.вибір методів навчання

Професійний інтерес Учень ніколи не стане вивчати конкретну ситуацію, якщо вона надумана і не відображає реальної дійсності і не буде активно обговорювати проблему, яка до нього не має ніякого відношення. І навпаки, інтерес його різко зростає, якщо матеріал містить характерні проблеми, які йому доводиться зустрічати, а часом і вирішувати в повсякденному житті. Творчий характер навчально-пізнавальної діяльності сам по собі є потужним стимулом до пізнання. Дослідницький характер навчально-пізнавальної діяльності дозволяє пробудити в учнів творчий інтерес, а це в свою чергу спонукає їх до активного самостійного пошуку нових знань.

Змагальність Однак у навчальному процесі це може зводиться не лише до змагання за кращі оцінки, це можуть бути й інші мотиви. Наприклад, нікому не хочеться «вдарити в бруд обличчям» перед своїми однокласниками, кожен прагне показати себе з кращого боку (що він чогось вартий), продемонструвати глибину своїх знань і умінь.

Ігровий характер проведення занять включає в себе і чинник професійного інтересу, і фактор змагальності, але незалежно від цього являє собою ефективний мотиваційний процес розумової активності учня. Добре організоване ігрове заняття має містити «пружину» для саморозвитку. Будь-яка гра спонукає її учасника до дії.

Емоційний вплив вищезгаданих чинників на учня робить і гра, і змагальність, і творчий характер, і професійний інтерес. Емоційний вплив також існує, як самостійний фактор і є методом, який пробуджує бажання активно включиться в колективний процес навчання. Особливе значення для успішної реалізації принципу активності в навчанні мають самостійні роботи творчого характеру. Різновиди: програмовані завдання, тести.

Метод проблемного навчання складає органічну частину системи проблемного навчання. Основою методу проблемного навчання є створення ситуацій, Формування проблем, підведення учнів до проблеми. Проблемна ситуація включає емоційну, пошукову і вольову сторону. Її завдання - спрямувати діяльність учнів на максимальне оволодіння матеріалом, що вивчається, забезпечити мотиваційну сторону діяльності, викликати інтерес до неї.

Метод алгоритмізованого навчання. Діяльність людини завжди можна розглядати як певну послідовність його дій та операцій, тобто вона може бути представлена у вигляді деякого алгоритму з початковими і кінцевими діями. Для побудови алгоритму рішень тієї чи іншої проблеми потрібно знати найбільш раціональний спосіб її вирішення. Раціональним способом вирішення володіють найздібніші учні. Тому для опису алгоритму розв'язання проблеми враховується шлях його отримання цими учнями. Для решти учнів такий алгоритм буде служити зразком діяльності.

Метод евристичного навчання. Основною метою евристики є пошук і супровід способів і правил, за якими людина приходить до відкриття певних законів, закономірностей вирішення проблем.

Метод дослідницького навчання. Якщо евристичне навчання розглядає способи підходу до вирішення проблем, то дослідницький метод - правила правдоподібних істинних результатів, подальшу їх перевірку, відшукання меж їх застосування. У процесі творчої діяльності ці методи діють в органічній єдності.

ВИСНОВОК: характерною особливістю вдосконалення форм навчання є прагнення вчителів до застосування різноманітних видів уроків у загальній системі вивчення певного розділу або теми. При чому у найбільш досвідчених вчителів більше можливостей, тому що у них складається свій методичний почерк, який дозволяє їм максимально розкрити сильні сторони своєї майстерності і за рахунок різноманітності форм активізувати пізнавальну діяльність учнів. Таким чином, правильний вибір місця і часу застосування того чи іншого методу активного навчання дозволяє досягти сукупного навчального ефекту, чого, зрозуміло, не можна отримати при використанні простих методів навчання.

Погребняк Олена Іванівна, спеціаліст вищої категорії, учитель – методист. Урок економіки. 11-В клас (економічний профіль). Міжнародна спеціалізація за принципами абсолютних та порівняльних переваг (каб. 307) Синя програмка

Логвінова Тетяна Миколаївна, спеціаліст 2 категорії Урок географії. 8 А клас (спеціалізований клас). Рослинний покрив. Різноманітність видового складу, закономірності поширення рослинності. Червона книга України. (каб. 303) Жовта програмка