1. Історія виникникнення технологій. Мета завдання інтерактивного навчання, характерні ознаки.

«Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я памятаю. Те, що я роблю, я розумію»

не Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти тільки за допомогою активного ( інтерактивного ) навчання.

Слово «інтерактив» має походження з англійської мови від слова «іnteract», де «іnter» – взаємний, «асt» – діяти. Інтерактивне навчання Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

С.Кашлєв - обґрунтував інтерактивне навчання, як інноваційне педагогічне явище. О.Пометун- опублікувала «Енциклопедію інтерактивного навчання» та велику кількість робіт по даній проблемі. М.Кларін- розглядав інтерактивне навчання як інструмент освоєння нового досвіду. В.Шарко -обґрунтовує власний досвід впровадження інтерактивних методів навчання. Т.Дуткевич- визначає психологічні основи використання інтерактивних методів у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою.

2. Принципи інтерактивного навчання

Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

Принцип відкритого зворотнього зв'язку, сутність якого полягає в обов'язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотнього зв'язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.

Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нев'язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера.

Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

3. Етапи впровадження системи інтерактивного навчання. потребу для перетворення системи освіти з унітарної (авторитарної, трансляційної) на демократичну, гуманітарну, спрямовану, насамперед, на розвиток кожної дитини – майбутнього члена суспільства. Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не викликати

Швидкий розвиток технологій у наш час також ставить перед освітою нові завдання, починаючи від систематизації світових технічних і наукових досягнень на рівні змісту, приведення у відповідність з цим технологій, методів і форм навчання та закінчуючи залученням останніх у сферу освіти з інших, непедагогічних галузей суспільного світового простору.

Разом з прийняттям нової парадигми освіти (гуманістичної, особистісно- орієнтованої), та поширенням педагогічних досліджень, обєктом яких є оновлені форми навчання, педагогічних методів та технологій інноваційного характеру, розвитком науки управління в цілому, виникла необхідність коригування завдань, що стоять перед розвитком освіти в Україні в цілому та перед загальноосвітніми навчальними закладами зокрема.

4. Класифікація інтерактивних техногогій навчання.

М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності: фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо); соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо); пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо); колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи вчуся», «ажурна пилка» та ін.); ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драма­тизація та ін.); опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо).

М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання: інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»); пізнавальні («Від А до Я»); мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Само­оцінка», «Інтерв'ю»); регулятивні («Виробимо правила»).

Я. А. Коменський зазначав: Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають. Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів відіграють інтерактивні технології навчання та інтерактивний урок. Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове, учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, оцінка, розуміння, застосування).

Уроки, на яких використовуються інтерактивні технології, дають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а ще навички і зразки поведінки. Вони захоплюють учнів, пробуджують учнівський інтерес, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною мірою залежить від умінь і стилю роботи вчителя. Необхідно під час перших вправ забезпечити правильність і точність прийомів роботи. Адже велику роль відіграє досягнення позитивних результатів, оскільки від цього залежить віра учнів в себе і інтерес до роботи.

Під час проведення уроків застосовують парну і групову роботу. Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення ефективності уроку використовуючи різні сучасні технології: "акваріум', "мозковий штурм', "коло ідей', "навчаючи, вчуся', "мікрофон' тощо. Робота в малих групах дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Інтерактивна взаємодія не заперечує домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться спілкуватися з іншими учнями, приймати продумані рішення. Інтерактивне навчання дає змогу різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу.

Актуальною стає ідея С. Рубінштейна про необхідність такої організації життя школи та підбору методів її роботи, які б забезпечували необхідні умови для виявлення та розвитку індивідуальності та обдаровань кожного учня. Вочевидь, це висуває певні вимоги як до особистості вчителя, так і до його професійних якостей, зокрема до рівня його комунікативної підготовленості.

Питання вимог до вчителя як провідної, керуючої ланки навчально - виховного процесу не є новим і тісно повязано в літературі з визначенням ролі вчителя в суспільстві, соціальною функцією. Його досліджували мислители й педагоги минулого Л. М. Толстой

Н.К. Крупська, А. С. Макаренко вчені сучасності В. А. Беспалько, І. М. Дичківська С.О.Сисоєва

Майбутні вчителі мають свідомо і професійно застосовувати індивідуальні, колективні, ігрові і дискусійні форми інтерактивної технології у навчально- пізнавальній діяльності молодших школярів, чергувати і поєднувати їх з різними видами навчання для досягнення найкращих результатів.