«Виховання у дітей морально- етичних норм в ігровій діяльності» Семінар- практикум для педагогів ДНЗ

«Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало її подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець» В.О.Сухомлинський

Мораль – Мораль (лат. moralis моральний, від mos (moris) звичай, воля, закон, властивість) система поглядів, уявлень, норм, оцінок, які регулюють поведінку людей; форма суспільної свідомості. Моральний розвиток рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки.

Моральне виховання цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості: цілеспрямованість; багатофакторність; віддаленість у часі результатів роботи; неперервність ; визначальна роль педагога; цілісність.

На сучасному етапі розрізняють дві етичні (моральні) системи. Перша – домінує в Західній Європі та Америці. Згідно з нею, заради досягнень навіть великого добра не можна допускати мале зло (скажімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргалку). Для прихильників другої (вона, зокрема, є панівною на пострадянських теренах) поєднання добра і зла цілком прийнятне.

Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування Доброта Правда Любов Чесність Гідність Краса Мудрість справедливість та інші.

Яке місце в життєдіяльності людини займає моральне виховання? Моральне виховання виступає основним чинником всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності особистості є її найбільшим надбанням. Тому й цінувати людину необхідно передусім за рівнем сформованості моральних цінностей.

Соціально моральний розвиток включає в себе такі завдання: Формування навичок самообслуговування. Культура гігієнічних навичок. Організована поведінка вдома. Організована поведінка в дошкільному закладі.

оволодіння нормами й правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної, адекватної поведінки в процесі суспільних відносин. Основою морального виховання є етика. Завдання морального виховання це

Новизна сучасного підходу до гуманістичного виховання полягає в можливості цілісного розвитку особистості дитини в світі людей на противагу традиційному підходу, де виховні завдання визначаються за моральним, духовним, соціальним та іншими аспектами виховання. Новий підхід відповідає сучасній меті виховання – створенню сприятливих умов для розвитку особистості дитини, для її самореалізації. При цьому виняткового значення набуває формування ціннісного ставлення до світу людей і до самого себе.

Базова особистісна якість – людяність. Цю якість як рівень соціальної компетентності можна схарактеризувати за такими складовими: пізнавальний компонент ціннісний компонент емоційний компонент оцінний компонент поведінковий компонент

Процес морального формування особистості відбувається нерівномірно. У кожний період дошкільної пори дитина виходить на якісно нові рівні морального розвитку. Такими рівнями є: У молодшому дошкільному віці виникають перші уявлення про те, що добре, а що погано. У середньому дошкільному віці яскраво виявляється позиція «захисника» норм поведінки, еталоном яких є дорослий. Моральні почуття і мотиви поведінки. У старшому дошкільному віці моральні почуття і знання пов'язуються з почуттям обов'язку.

У Базовій програмі «Я у світі» ці якості означені як основа соціальної компетентності дитини, що охоплює: уміння орієнтуватися у світі людей здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки; уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них; спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і спільної діяльності.

Сфера: Природа – соціально-моральна активність орієнтується в правилах поводження в природі ; спілкується з тваринами найближчого оточення і утримується від бажання брати тварин на руки; викидає сміття у відведене для цього місце; усвідомлює соціальну значимість праці в природі.

Сфера: Культура – соціально-моральна активність виявляє бережливість; підтримує порядок в житловому середовищі; орієнтується в правилах дорожнього руху; знає назву міста і вулиці де живе; знає що працелюбність - позитивна моральна якість; бере участь у суспільно-корисній праці; дотримується правил користування предметами та знаряддями; виявляє самостійність у виборі ігор; привертає увагу дорослих до своїх малюнків, поробок.

Сфера: Люди – соціально-моральна активність ставиться до рідних з теплотою; прислуховується до порад дорослих; опікується молодшими; орієнтується в обов'язках кожного члена сім'ї; підтримує порядок в індивідуальній шафі; впізнає і називає знайомих; відчуває межу припустимої поведінки; виявляє бажання поділитися іграшкою, відчуттям; дотримується правил співжиття в родині, підтримує порядок в домі; рахується зі смаками та інтересами інших; активно поводиться з людьми різної статевої належності; намагається уникати байдужого та неприємного ставлення до людей.

Сфера: Я- сам – соціально-моральна активність включається в спільні ігри та заняття; вміє зайняти себе протягом певного часу; прагне посісти в групі однолітків певне місце; спостерігає за поведінкою інших; ініціює нові ролі та сюжети; зосереджується на слуханні іншої людини; намагається уникати конфліктної ситуації; намагається відстоювати свої права; узгоджує свої дії з іншими дітьми; включається у виконання дій персонажів різних рольових функцій; демонструє коректну гідну поведінку; дотримується норм спілкування.

Правила моральної етики за Василем Сухомлинським Формування та розвиток емпатійних емоцій у дитинстві Почуття обовязку Відповідальність за свої вчинки Виховання почуття вдячності Залучення дітей до суспільної праці Екологічна культура як складова морально- етичного виховання Родинне виховання, співробітництво педагогів і батьків

Формування та розвиток емпатійних емоцій у дитинстві Прояв нетерпимості до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя. В. Сухомлинський.

Почуття обовязку Ти живеш серед людей, твої бажання, твої вчинки – це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які оточують тебе було добре. В. Сухомлинський.

Відповідальність за свої вчинки Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен задовольнить таке бажання, квітучий кущ перетвориться на оголене гілля. Людям нічим буде милуватися – своїм вчинком ви крадете у них красу. В. Сухомлинський.

Виховання почуття вдячності Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Будь вдячний, плати їм за це добром. В. Сухомлинський.

Залучення дітей до суспільної праці Усі блага і радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця – корінь моральності. В. Сухомлинський.

Екологічна культура, як складова морально-етичного виховання Краса природи відіграє велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця. В. Сухомлинський.

Родинне виховання, співробітництво педагогів і батьків Культ сімї, особливо культ матері, - це необхідний духовний звязок поколінь, передача та успадкування моральної культури. В. Сухомлинський.

Виховнi досягнення Сформованість основ нацiональних і загальнолюдських цiнностей: умiнь та навичок пiдтримки i збереження мiжособистiсної злагоди, запобiгання та мирного розвязування конфлiктiв; здатностi враховувати думку iнших людей, адекватно оцiнювати власнi вчинки та вчинки iнших; моральних якостей (чуйностi, чесностi, правдивостi, справедливостi, гiдностi, толерантностi, милосердя, взаємодопомоги, товариськостi, спiвпереживання, щедростi, поваги до особистостi). Формувати в учнів культуру спілкування в системі «вчитель-учень», «учень- учень», «дорослий-дитина».

Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість. Дякую за увагу!