План проведення педагогічної ради

ОБЛАДНАННЯ: ватмани (4 шт.),маркер, компютер, мультимедіа, мікрофон, кошик, картки із незакінченими реченнями (5 шт.), інформаційні картки «Інноваційні технології» (5 шт.)

ЕПІГРАФ: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи памятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю - я розумію. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром»

ЕТАП І Релаксація Оголошення ствердження: «Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими, хоча і великими заслугами, заплющивши очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів на життєву неуспішність, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій»

Вправа «Мікрофон» Яке моє ставлення до інновацій в освіті (вчителі по черзі передаючи «мікрофон» висловлюють своє ставлення до поставленого питання, обгрунтовуючи свою думку)

ЕТАП ІІ Визначення понять «технологія», «інновація» Поняття «технологія» так само, як і поняття «педагогічна технологія» у науці мають понад 300 визначень, однак у всіх їх можна визначити основні ознаки: чіткість, конкретність, діагностичність мети, алгоритмізованість та керованість процесу, незалежність від субєктивних чинників, гарантованість досягнення поставленої мети. Поняття «інновація» так само багатогранне та різноманітне але охоплює певні спільні ознаки: цілеспрямований процес; нововведення, новий підхід до процесу; створення чогось якісно нового, або використання старого з іншою метою

ЕТАП ІІІ Мотиваційні аспекти впровадження інноваційних технологій Виступ директора:

З огляду на оголошену мету, сконцентруємо увагу на спільному, що обєднує інноваційні педагогічні технології на проблемах упровадження інноваційних педагогічних технологій у практичну роботу школи. Порівняємо традиційну та інноваційну освіту, що на даний час паралельно співіснують в Україні. На думку великої кількості дослідників традиційна система навчання є без особистісною. У ній людина постає обєктом, яким можна управляти за допомогою інших впливів, загальних стандартів і нормативів. Для неї характерні: Авторитарний стиль керівництва Пояснювально-ілюстративний тип навчання й репродуктивна діяльність учнів Переважання фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування Відсутність у дітей прагнення до здобуття освіти Безперечно ми часто пишаємось освітніми здобутками радянської освітньої системи: вона давала міцні теоретичні знання (одні з кращих у світі). Але соціологічні опитування свідчать про інші факти: Тільки 4-7% учнів школи та 7-11% студентів зберігають інтерес до навчання 40% дітей не хочуть ходити до школи і лише 10% радіють зустрічі з учителем 50% незадоволені шкільними знаннями 90% учнівського часу відведено на виконання репродуктивних дій У частини учнів у звязку із перевантаженнями, перенапруженням виникають невротичні зміни психіки

Рейтинг українських школярів у дослідженні успішності представників 32 країн світу склав: з читання - 28 місце, математики - 25, природничих наук – 28. Високий рівень освіченості (здатність здобувати, розуміти та критично оцінювати інформацію) показало тільки 2% учнів, успішно можуть адаптуватись у суспільство можуть 36% учнів. Слабким місцем результатів учнівських робіт є недостатнє оволодіння вміннями ефективно інтегрувати знання з різних галузей знань, та невміння аргументовано висловити свою думку. У чому ж проблема? Вчителі не хочуть навчити краще? Погані учні? Погана програма?. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації (підсвідомо звичайно). Але яким чином? До того часу як вона пішла до школи дитина була субєктом діяльності: сама обирала собі форми діяльності, місце ігор, учасників, правила. Але в школі… На що зорієнтований учитель? На обовязкове виконання програм, яка визначає обсяг, темп та способи засвоєння інформації. Отже ми маємо суперечність психологічних установок, у підсумку конфлікт інтересів. Цей конфлікт існував завжди, але загостривсь лише в останні десятиліття. Наш час називають постіндустріальним або інформаційним. Нині обсяг знань подвоюються впродовж 5-7 років а в найновіших галузях знань ще швидше. Нині 70% усієї інформації учень отримує не від учителів. Керівники фірм та організацій наголошують на тому, що учні не готові до життя в новому суспільстві бо не здатні самі вчитись, не можуть самостійно здобувати інформацію, не здатні креативно мислити,їм складно працювати в команді. (Приклад про вимоги до кандидата на дипломатичну службу в США. Нині в Україні немає єдиної програми впровадження інновацій у освітню сферу, але педагогічні колективи самі намагаються впровадити певні інноваційні педагогічні технології, згідно із вимогами часу. На даний час розроблено безліч педагогічних технологій, і саме на деяких найпоширеніших пропоную зупинитись більш детально.

ЕТАП ІV Калейдоскоп інноваційних педагогічних технологій Учителі діляться на групи та отримують 5 видів інноваційних технологій, їх опис та протягом 4-5 хвилин опрацьовують інформацію, після чого у ході виступів ознайомлюють присутніх із своїм видом технології. Типологія інноваційних технологій Нестандартні уроки Інтерактивні технології Технології організації групової навчальної діяльності Проектна технологія Компютерно-інформаційна технологія

ЕТАП V Позитивні та негативні сторони інноваційних технологій Методом «мозкового штурму» («дерево рішень») вчителі визначають спочатку позитивні а потім негативні сторони впровадження інноваційних технологій, найактуальніші записуються на ватман (дошку) у дві колонки.

ЕТАП VI Підведення підсумків Вчителям пропонується як на кожному уроці здійснити закріплення інформації, отриманої на занятті методом «Незакінчені речення», виконуючи вправу «Редакційний кошик» (До кошика ведучий педради вкидає картку із незакінченим реченням, вчителі-учасники педради виймають їх, читають і намагаються закінчити думку речення)

Як називається урок, який має нестандартну структуру або форму (нетрадиційний) Які інноваційні технології або прийоми ви помітили під час проведення педради («мікрофон», «редакційний кошик», «незакінчені речення», «мозковий штурм», «групова робота», «використання компютера») Вид інтерактивних технологій у процесі організації якого учні протягом 2-3 хвилин пропонують свої варіанти відповідей на поставлені питання, які вчитель записує на дошці (мозковий штурм) Вид технологій при використанні яких учні повинні оформити свої роботи у формі публікацій, презентацій, альманах, тощо. Вони бувають: інформаційні, дослідницькі, творчі і т.д. (проектна робота) Цей новітній інформаційний засіб можна використовувати як демонстраційний, інформаційний, дидактичний, контролюючий (компютер)

ПРОЕКТ РІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ Вивчити та узагальнити стан готовності педагогічного колективу до інноваційної діяльності (дирекція школи) Впровадити систему поширеного вивчення окремих інноваційних технологій (адміністрація НВК, керівники МО) Розробити рекомендації щодо впровадження інноваційних технологій навчання і виховання школи( адміністрація, керівники МО) Ураховувати інноваційні технології та рекомендації щодо їх використання під час підготовки та проведення уроків (вчителі школи) Відвідати навчальні заняття у основній та старшій школі, зробити аналіз застосування інноваційних технологій вчителями школи (адміністрація, психолог, керівники МО)

І. Нестандартні уроки Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхнього впливу на всебічний розвиток дитини пов'язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи. Необхідно спрямовувати роботу вчителів на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що передбачає вміння: приймати рішення та робити вибір; бути свідомим громадянином своєї держави; почуватися громадянином цілого світу; співпрацювати з іншими людьми; завжди працювати якісно; виявляти ініціативу; працювати з великим обсягом різноманітної ін­ формації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання; бути свідомим того, що існують різні цінності. Цих якостей майбутнім громадянам можна набути шляхом використання та запровадження в шкоді не­традиційних уроків. Зазначимо, що й досі не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі наявні класифі­кації можна назвати умовними. Незважаючи на велике розмаїття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: відсутність послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою технологією уроків; колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерські взаємини; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання.

II. Інтерактивні технології Конфуцій писав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу а чую, я трохи пам 'ятаю. Те, що я чую, й обговорюю я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань. Коли я пере­даю знання іншим, я стаю майстром». Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання, в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Під час застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосову­ють рольові ігри. В основі інтерактивного навчання лежать принципи: безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя ( організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми; взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли, обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);. особистісно зорієнтоване навчання. Застосування інтерактивних технологій потребує старанної підготовки вчителя та учнів. Вони мають на­вчитися успішно спілкуватися, використовувати навички, активного спухання, висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й відповідати на них. Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя: давати завдання, учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні під­готовчі завдання; відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи; які дали учням «ключ» до освоєння теми; під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його сер­ йозно, а не механічно або «граючись» виконали його; на одному занятті використовувати одну-дві ) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі; проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями. Основні переваги інтерактивних технологій навчання: інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння застосування, аналіз, синтез, оцінка); учитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними; змінюється роль учнів, вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності; основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня ( відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань); значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розвязання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор; учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль учителя та учня в ньому. Основні недоліки інтерактивних технологій: Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу. Складно налагодити взаємо навчання як постійний механізм. Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя. За невдалого навчання необхідно перенавчати учня та школяра-вчителя, що потребує додаткового часу.

III. Технологія організації групової навчальної діяльності Групове навчання як специфічна форма його організації зародилось у надрах беллланкастерської системи та Дальтон-плану. Малі групи створювалися за особистим бажанням учнів для спільного виконання поставленого завдання, учням надавали ініціативу щодо постановки мети, розробки плану, вибору засобів і методів діяльності.. Групова навчальна діяльність це форма організації навчання в малих групах, об'єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя та співпраці з учнями. Завдяки їй зміцнюється соціальний контакт між членами групи, формуються такі цінності, як суспільний досвід задоволення резуль­татами особистої й сукупної роботи, взаємодопомога, взаємоконтроль, змагальність; істот­но зростає індивідуальна допомога з боку вчителя та товаришів у групі тих, хто її потребує. Зазначені цінності особистісно -зорієнтованої спрямованості досить обмежено формуються й розвиваються в умовах фронтальної та індивідуальної форм навчальної діяльності. Функції вчителя: забезпечення учням позиції активного суб'єкта особистого учіння; налагоджування та підтримка діяльності окремих малих груп і всього класу; контроль за діяльністю груп; регулювання дискусій, які виникають під час виконання групового завдання; 5) відповіді на запитання учнів. Учитель мас звертати увагу на такі моменти: раціональність правильних розв'язків; виправлення допущених помилок після обговорення в групі; наявність типових помилок. Детальніше про технологію навчальної діяльності, : а також про умови успішного функціонування груп ви можете дізнатися, опрацювавши відповідну літературу, яку розташовують у куточку педмайстерності.

IV. Проектна технологія Проектну систему навчання розробили в 20-ті роки ХХ ст.. американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В.Кілпатрик. Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розвязання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики. Основні вимоги, які висуває проектна технологія: Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розвзання.пошуку для її розв'язання. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування. Використання дослідницьких методів. Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми: її постановка., дослідження, пошук шляхів розв'язання, експертиза та апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, корек­ція та впровадження. Самодіяльний характер творчої активності учнів. Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо. Ефективність проектної технолога залежить від підготовчої діяльності вчителя, який повинен: 1) заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожною; 2) створити умови для розвитку теоретичних, дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів; 3) створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня. Педагогічна література подає кілька типів проектів, які використовують у шкільному навчанні. Проект може бути моно предметним, між предметним і над предметним. За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні, групові. Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим, ніж навчальні завдання.

V. Комп'ютерно-інформаційна технологія Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, отримання та зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних тех­нологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають ціпком нові можливості для творчості, знаходження й закріплен­ня всіляких професії інших навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Комп'ютер виконує в навчанні такі функції: 1) техніко-педагогічні (навчальні програми та спрямовані на управління, діагностику, моделювання, екс­ пертизу, діалог, консультацію...); 2) дидактичні (комп'ютер як тренажер, репетитор, асистент, як пристрій, що моделює певні ситуації, як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача, як засіб корекції, контролю та оцінки діяльності учнів, їх активізації й стимулювання). Завдання педагогіки полягає в тому, щоб визначити і забезпечити ті умови, за яких реалізуються всі зазначені функції: взаємозв'язок використання комп'ютера і мети, змісту, форм і методів навчання; поєднання слова викладача і використання компютерного заняття; дидактична структура компютерного заняття; мотиваційне забезпечення роботи на компютері; поєднання комп'ютера та інших засобів ТЗН. Комп'ютер на будь-якому уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації, виведеної на екран. Структура уроку з використанням компютера є багатоваріантною, однак такий урок має бути поліфункціональним: не тільки формувати знання, а й розвивати учнів, вводити їх у сферу діяльності.