Формування мовленнєвої компетентності дітей у дошкільному навчальному закладі Семінар вихователів дошкільних навчальних закладів

1. Заняття як провідна форма роботи з розвитку мовлення та навчання рідної мови. 2. Засоби й методи роботи з розвитку мовлення. 3. Вікові особливості розвитку мовлення дошкільників. 4. Рекомендації для вихователя щодо забезпечення ефективності мовленнєвих занять. Проблемні питання:

Складові змісту роботи з мовленнєвого розвитку * звукова культура мовлення; *словникова робота; * граматична правильність мовлення; *звязне діалогічне і монологічне мовлення

Заняття - провідна форма роботи з розвитку мовлення та навчання рідної мови Формувати в дітей уміння: *використовувати в мовленні: інтонаційні засоби виразності; - порівняння; - образні вирази. *контролювати: - темп мовлення; - силу голосу; *утворювати ступені порівняння прикметників. *узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій; *складати сюжетні розповіді.

Класифікація мовленнєвих занять За способом організації: - індивідуальні, на яких обєднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку(1-4 особи) - індивідуально-групові (4-8 осіб) - групові (до 15 осіб) - фронтальні, або загально групові (з усіма дітьми вікової групи) За спрямованістю: - тематичні, спрямовані на розвязання одного мовленнєвого завдання (розвиток словника, формування граматично правильного мовлення, формування звукової культури мовлення чи звязного мовлення) - комплексні, у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання (наприклад: розвиток звязного мовлення, формування звукової культури, граматично правильного мовлення)

Мовленнєва компетентність та компетенція Мовленнєва компетенція – це вміння адекватно й доречно спілкуватися рідною мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення

Під компетентністю дитини педагоги розуміють спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють дитині визначати, тобто ідентифікувати й розвязувати, незалежно від ситуації проблеми, характерні для певної сфери діяльності

Відповідно компетенція – це приналежність по праву, коло повноважень якогось органу чи особи; коло питань, у яких дана особа володіє знаннями і досвідом, а компетентність – володіння компетенцією, обізнаність з певного питання

Методичні аспекти проведення спеціальних занять із розвитку мовлення Необхідно формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки, зокрема: слухати і чути інших; висловлюватися, коли запитують; слухати і розуміти мовлення, адресоване кожному.

Запитання * спонукають до розмірковування; *пошуку точної відповіді; *зіставлення і свідомої оцінки кількох варіантів розвязання мовленнєвого завдання

Досягти цього педагог може за умови використання доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створення атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в успішному засвоєнні знань. Пожвавлює заняття зазвичай доречне використання під час роботи з дітьми таких засобів гумору, як-от: жарти, прислівя, приказки, іронічні загадки, забавлянки тощо. Енергійність, емоційність, позитивний настрій педагога передаються вихованцям, що, у свою чергу, підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення. Позитивна емоційна атмосфера

Зміна видів діяльності Доцільно у процесі роботи на занятті почергово залучати дітей до різних видів діяльності, тобто поєднувати мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу. Так, сприяючи введенню до активного словника дошкільників певного слова, наприклад «веселка», попросіть визначити його словесно ( що це?), описати за допомогою засобів образності (як вона?), зобразити за допомогою долоньок, скласти з різноколірних стрічок, намалювати тощо. Залучення дітей до активної діяльності забезпечить їхню високу інтелектуальну-мовленнєву активність

Ігрові прийоми навчання * Ігри – дидактичні; народні; рухливі з текстами та діалогами; *ігрові вправи; *сюрпризи; *забавлянки; *ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина є активним мовцем

Організаційні особливості заняття Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Розташовувати дітей на занятті варто так, щоб було зручно вести розмову(очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками. Необхідно чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для розвязання мовленнєвих завдань із метою збереження інтересу та ініціативності дітей. Слід памятати, що ефективність мовленнєвого заняття залежить від мовленнєвої активності дітей: чим більше говорять діти, тим ефективніше заняття.

Часові межі Під час визначення часових меж заняття необхідно насамперед орієнтуватися на збереження у дітей працездатності та інтересу. Заняття має завершитись за мить до того, як діти самі про це вас попросять. Щоб відчути це, вихователю треба навчитися спостерігати за станом дітей і помічати явні та приховані ознаки втомленості дітей. Орієнтиром для вихователя щодо визначення доцільності часових меж заняття з розвитку мовлення мають слугувати затверджені нормативи тривалості занять у різних вікових групах.

Специфіка організації занять інтегрованого типу Під час інтегрованих занять поєднують кілька напрямів діяльності дітей: *художньо-естетичний – музика, образотворче мистецтво; *інтелектуально-мовленнєвий – ознайомлення з навколишнім середовищем, розвязання соціально-комунікативних проблемних ситуацій; *логіко-математичний; *природний

Спілкування Спілкування активізує пізнавальну діяльність дітей, – це саме той вид мовленнєвої діяльності, що має бути пріоритетним на заняттях інтегрованого типу. Спілкування сприяє: закріпленню знань дітей із різних розділів програми; активізації, уточненню і збагаченню словника; розвитку діалогічного й монологічного мовлення; формуванню комунікативних навичок; удосконаленню – виразності мовлення; загальної культури мовлення

Види занять інтегрованого типу * навчально-ігрове *заняття-гра, *заняття-змагання, *заняття-розвага, *навчально-пізнавальне, *контрольне

Засоби й методи роботи з розвитку мовлення Традиційні методи не втратили своєї актуальності. Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосовування. Так, науковці рекомендують віддавати перевагу використанню творчих мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності у процесі їх розвязання. Водночас зявились інноваційні методи і засоби розвитку мовлення дошкільників, серед яких побудова заняття у вигляді словесних подорожей у світ казки, фантазії, природи, мистецтва, звуків, фарб, книги тощо. Такі заняття можна проводити як у формі діалогу, так і у формі полілогу*. *Полілог - це обмін думками з тієї чи іншої теми, де кожен учасник має власну відмінну точку зору. Полілог – форма мовлення, яка характеризується зміною висловлювань декількох мовців і безпосереднім зв'язком висловлювань з ситуацією

Традиційні методи та прийоми розвитку мовлення дошкільників : *бесіда за змістом картини і розповідання за картиною; *переказ художніх текстів; *самостійні розповіді дітей (із власного досвіду, творчі); *дидактичні ігри; *мовленнєві ситуації; *ігрові мовленнєві вправи

Інтерактивні методи *оптимальна активізація дітей; *спільна діяльність вихователя та дітей у режимі рівноправного спілкування; * створення умов для переживання успіху кожним учасником педагогічної взаємодії; *обов'язкова рефлексія процесу навчання і виховання – осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, способів діяльності, причин невдач або досягнення цілей

Полілог сприяє: *формуванню в дітей: прагнення мати власну думку; звички самостійно мислити; *розвитку здібностей: формулювати та аргументувати свою думку; висловлювати думки найдоцільнішими способами; *обстоювати власну позицію відповідно до вікових можливостей

Чинники ефективності роботи з розвитку мовлення *Теоретична підготовка педагогів, їхні професійні уміння і навички. *Мовлення вихователя, що є взірцем для дітей. *Доброзичливе, зацікавлене ставлення педагога до кожної дитини, що стимулює її бажання вступати у діалог. *Предметно-розвивальне мовленнєве середовище, створене на групах. *Співпраця з батьками щодо мовленнєвого розвитку дітей. *Вдало розроблена система планування роботи з розвитку мовлення

Діагностика комунікативного контролю (М.Шнайдер) Методика призначення для вивчення рівня комунікативного контролю. Люди з високим рівнем КК постійно слідкують за собою, усе про всіх знають, знають, як поводитись; управляють своїм емоціями. Разом з тим, вони не люблять непрогнозованих ситуацій. Люди з низьким рівнем КК безпосередні і відкриті, але можуть сприйматись іншими людьми як надміру прямолінійні і навязливі.

Опитувальник (так-ні) 1. Мені здається складним наслідувати інших людей. 2. Я зміг би стати блазнем заради привертання уваги оточуючих. 3. З мене міг би вийти непоганий актор. 4. Іншим людям здається, що мої переймання глибші, ніж це є насправді. 5. У компанії я рідко буваю у центрі уваги. 6. У різноманітних ситуаціях у спілкуванні з іншими людьми я часто поводжусь по-різному. 7. Я можу відстоювати лише те, у чому щиро впевнений. 8. Щоб мати успіх, я завжди буваю саме таким, яким мене очікують бачити. 9. Я можу бути доброзичливим з людьми, які мені неприємні. 10. Я не завжди такий, яким здаюсь насправді.

По 1 балу нараховується на відповідь ні на питання 1, 5, 7 і на відповідь так на решту відповідей. Підрахувати загальну суму балів. 0-3 бали – низький КК: висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, поведінка не змінюється в залежності від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей. 4-6 балів – середній КК: у спілкуванні безпосередній, щиро ставиться до інших людей. Проте, стриманий в емоційних проявах, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих балів – високий КК: постійно слідкує за собою, стриманий, управляє своїми емоціями.