Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ. - презентация

1 Мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

2 Мотиви … Шлях до ефективної організації процесу підвищення професійної компетентності вчителя лежить через розуміння мотивів його діяльності. Тільки розуміючи, що рухає людину, що стимулює її, які мотиви лежать в основі його дій, можна націлитися на розробку ефективної системи впливу на процес зростання професійної компетентності.

3 Суперечності стають рушійними силами, а іноді гальмами у стимулюванні вчителів до підвищення професійної компетентності. У ході процесу виниклі суперечності можна розподілити на кілька груп, а саме: перша група протиріччя між рівнем соціального забезпечення вчителя та професійними аспектами його діяльності; друга група протиріччя суб'єкта діяльності, які пов'язані з невідповідністю між соціально- освітньою ситуацією, яка швидко змінюється, і стилем діяльності педагога, який уже склався упродовж років; третя група протиріччя між творчою спрямованістю педагога й існуючими педагогічними канонами, нормативами, притаманними педагогічному колективу, органам управління, батькам.

4 Дослідницька група вчених (Т. П. Афанасьєва, І. А. Єлисєєва, В. С. Лазарева, Т. П. Пуденко) відзначають, що всі можливі варіанти поведінки педагогів можна звести до двох альтернативних результатвитрати Кожна з них відрізняється від іншої домінуючою орієнтацією співробітників, а також значущістю для них таких факторів, як результат та витрати. орієнтація на захищеність, матеріальну стабільність). Першу групу складають співробітники, які виважено розміряють свої витрати для досягнення необхідного результату, намагаючись при цьому запобігти значним витратам, виконуючи лише те, без чого неможливо обійтися (орієнтація на захищеність, матеріальну стабільність). (орієнтація на саморозвиток та самореалізацію), Другу групу складають співробітники, які орієнтовані на результат. Вони, як правило, роблять усе, що необхідно для досягнення цілей організації, тобто докладають стільки зусиль, скільки необхідно для досягнення мети (орієнтація на саморозвиток та самореалізацію), спрямовані на всебічне удосконалення своєї діяльності через підвищення рівня професійної компетентності

5 Що таке мотив? Під мотивами зазвичай розуміють усвідомлені потреби, активні рушійні сили, що визначають нашу поведінку. Не можна зрозуміти людину, не розібравшись у провідних мотивах її поведінки (не випадково в латинській мові дієслово тоvere означає «надати руху», «штовхати», а у французькій тоtive означає «спонукати»).

6 Потреби самовираження Престижні потреби (авторитет з боку інших, службовий статус, відчуття власної гідності, самоповага) Соціальні потреби (належність до колективу, спілкування, увага до себе, піклування про інших) Безпека існування Фізіологічні потреби (в їжі, житлі, продовженні роду) Піраміда мотивів А. Маслоу

7 Професійну потребу педагога школи ми можемо визначити як його внутрішній стан, який склався під впливом усвідомленої нестачі у створенні умов праці, які забезпечують бажаний рівень його педагогічної діяльності. Під цими умовами можемо розуміти як суб'єктивні, так і об'єктивні фактори.

8 Професійні потреби потреби в інформації, необхідній для професійної діяльності; потреби в формуванні та коригуванні професійних умінь; потреби у знаннях та вміннях загально- інтелектуального характеру і необхідних для самоосвіти; потреба у підвищенні рівня компетентності та відповідному управлінні цим процесом.

9 ПОТРЕБИ ТА МОТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ПотребиМотиви діяльностіДеякі способи задоволення потреб педагога Самовир аження Зростання професійної майстерності; загальнокультурний розвиток; робота, що дозволяє проявляти свої можливості та реалізувати свої ідеї; лідерство, можливість вести за собою інших Доручення, більш складні і відповідальні, ніж іншим педагогам. Надання більшої самостійності в діяльності. Надання можливості систематично підвищувати кваліфікацію. Направлення на курси з перспективних педагогічних спеціальностей. Включення у колективну діяльність (творчі групи, розробка проектів)

10 ПОТРЕБИ ТА МОТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ПотребиМотиви діяльностіДеякі способи задоволення потреб педагога Визначення та самостверд ження Відчуття успіху, досягнень, визнання, схвалення; можливість діяти самостійно; довіра; наявність перспектив просування Узагальнення досвіду роботи, поширене повідомлення про нього. Атестація на більш високу кваліфікаційну категорію. Надання різних пільг. Надання можливості роботи у престижних класах. Залучення до управ­лінської діяльності. Включення до резерву керівників

11 ПОТРЕБИ ТА МОТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ПотребиМотиви діяльностіДеякі способи задоволення потреб педагога Належність та причетність Можливість повноцінного спілкування; налагоджені стосунки з колегами; інформованість, участь у виробленні рішень Підвищення статусу освітнього закладу. Підтримка існуючих традицій. Спільне проведення вільного часу. Залучення педагогів до колективного аналізу проблем організації

12

13

14 Таким чином, проведений аналіз наукової літератури з означеної проблеми, методика визначення ієрархії мотивів, дають змогу зробити висновки, що: Сутність професійної мотивації педагогів полягає у з'ясуванні та розкритті факторів стимулювання професійної активності вчителів, нейтралізації факторів гальмування з метою створення умов для зростання компетентності педагогів. Професійні потреби педагогів школи основа і джерело окремих дій вчителя і всієї професійної діяльності. У системі професійних потреб знаходяться ключі до вирішення численних проблем зростання компетентності педагогів і ефективності вчительської праці. 3. Пропонована методика ієрархії моти­вів допомагає визначити фактори гальмування та стимулювання процесу професійного зростання вчителів. Виходячи із вищесказаного мож­на відзначити, що мотивація педагогів є необхідною умовою зростання їх професійної компетентності.

15 Яким повинен бути вчитель на сучасному етапі розвитку суспільства? Якими загальнолюдськими і професійними якостями він повинен володіти? І як розвиватися вчителю і тому навчальному закладу, мета якого виховати сучасного випускника? Відповіді на ці питання лежать в питаннях самого учня.

16 Диспут. НАВІЩО ВЧИТЕЛЮ ПРАЦЮВАТИ ДОБРЕ? Чи захищає інтереси вчителя система, яка захищає інтереси учня? Чи поліпшує його стан чи навпаки?

17 ТРИ СЕНТЕНЦІЇ Перша Перша: «Таланти в школі витісняють двієчників. А потім двієчники витісняють талантів з нашої країни за кордон». Друга сентенція Друга сентенція. Закони обмірковують академіки, а виконують трієчники. Третя сентенція Третя сентенція з галузі фізики. Думки мчать зі швидкістю світла.

18 ЗАКОН ПОСТУПОВИХ ЗМІН НА КРАЩЕ Життя, нехай повільно, але все-таки має поліпшитися. Взагалі, завжди так і було: як не дивно, але життя від десятиліття до десятиліття змінювалося на краще.

19 ЗАКОН УЧИТЕЛЬСЬКОЇ ОБЕРЕЖНОСТІ Найчастіше учителям здається, що їм не хочеться працювати за новою системою. Та й взагалі, не хочеться нічого нового. Це природно. Завжди здається, що нове складніше за старе. Але нове тоді й цінне, коли воно щось у житті робить кращим. Вчителів, незадоволених своєю професією, значно більше, ніж тих, хто впевнений у собі й отримує задоволення від успішного виконання своєї роботи.

20 НЕПРЕСТИЖНІСТЬ ЧИ НЕУСПІШНІСТЬ? Чому непрестижна вчительська професія? Успіх створює радісне відчуття, що залишається в пам'яті на все життя

21 ПОРЯТУНОК НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ Нервова система педагога це його основний робочий орган. Учителю важливо звикнути, що його головне завдання не контроль, не повчання, не вимогливість а допомога. Тоді він зрозуміє, що в змозі допомогти кожному: потрібно тільки збагнути найпростіші кроки, де певна дитина може не зрозуміти, спіткнутися, і не пропускати їх.

22 ІНШИЙ ВИМІР СМІХУ Учень може із задоволенням вичавлювати з себе свої невдачі й недорікуватість, якщо він знає, що в нього є ще одна спроба, що всі навколо помиляються, а потім виправляються і це нормально. Він помилився, всі посміялися а він пішов і виправив. Він не знає відповіді промовчав; за нього відповів наступний; але через п'ять хвилин через коло, через два він теж зрозумів і відповів.

23 ЧІТКІСТЬ РОБОТИ Й ОРІЄНТАЦІЯ НА СИЛЬНИХ Під час звичного навчання в невідібраних класах у головах багатьох дітей змішуються розрізнені знання, так само як не стикується безліч педагогічних завдань у голові сумлінного вчителя. І дорослі, й діти стурбовані тим, як встановити порядок у цьому хаосі. Уміння добре подати базовий мінімум кожної теми сприяє тому, що за кілька місяців у головах учнів (навіть найслабших) немає плутанини. Метод руху від слабкого до сильного й назад допомагає й слабкому, і сильному, і самому вчителю.

24 НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ Успішність роботи можна забезпечувати просто на уроці. Що це означає для вчителя? Перетворення домашнього завдання на добровільну справу (на зразок хобі) звільняє час для справ обов'язкових, бажаних, зокрема не тільки учнів, а й учителя.

25 ІНШИЙ БІК СПІВПРАЦІ Співпраця завжди дволика. Вона передбачає відкритість, а отже й можливість учитися одне в одного. Можна сказати, що це «взаємне навчання» найперша ознака реальної співпраці. Учитель починає вчитися в учнів.

26 ЗВ'ЯЗОК ЧЕРЕЗ ЖИТТЯ Займаючись своєю основною педагогічною справою, своїм предметом, учитель не тільки передає знання й любов до цього предмета, а й починає впливати самою атмосферою успіху й доброзичливості на загальне емоційне, соціальне виховання дитини. Знати себе, навколишній світ і вміти жити в ньому такими мають бути результати нормального шкільного навчання.

27 ОСМИСЛЕНА РОЛЬ МЕТОДИЧНИХ СЛУЖБ Але чому насправді вчителю-початківцю складно працювати успішно? Учитель не має часу, щоб самотужки винайти стратегію й тактику до кожного уроку на щодень, структурувати матеріал за рівнями складності, визначити базовий мінімум з кожної теми, набрати додаткової інформації, скористатися достатньою кількістю науково-популярної літератури. Але ж це щоразу потрібно вирішувати: в новій темі базовим рівнем знань можна вважати те-то, головні зв'язки цієї теми з темами таки­ми й такими, добирати вступні «захопливі» матеріали (або експерименти, «фокуси») та завершальні творчі завдання з цієї теми можна знайти там або там. Насправді все це обов'язок не вчителя, а методиста.

28 ВІД НЕБАЖАНОГО КОНТРОЛЮ – ДО РАДОСТІ ВЧИТЕЛЮВАННЯ У вчителя, як правило, не залишається часу вчити: він тільки дає завдання, контролює, чіпляється... А нормальна система дає йому змогу бути не контролером, а вчителем. Та його чекає радість учителювання, радість, яка робить для нього дивними розмови про непрестижність і неуспішність професії. Успіх провокує успіх, а з ним і здоров'я, й відчуття задоволення від ЖИТТЯ.